Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему - Суренко М.С.
ISBN 966-7985-53-9
Скачать (прямая ссылка):
Патогенез. З місця інокуляції вірус гематогенно розповсюджується по усіх органах та системах організму людини, в тому числі і в центральну нервову систему. Вражається ендотелій капілярів та прекапілярів, супроводжується розвитком серозно-ге-морагічного інтерстиційного набряку та крововиливів. Далі вірус проникає в навколосудинний простір та паренхіму мозку, досягнувши якої, швидко розмножується та викликає ураження сірої й білої речовини мозку, підкіркових вузлів, ділянки гіпоталамусу та середнього мозку за типом панменінгоенцефаліту. Розмноження вірусу призводить до ураження та загибелі нейронів, що супроводжується набряково-судинними реакціями та проліферацією глі-альних елементів. На відміну від КЕ, при ЯЕ спинний мозок та стовбур головного мозку уражаються відносно мало.
Імунітет після перенесеної хвороби стійкий, тривалий.
Клініка. Інкубаційний період 5—14 днів, інколи 21 день. Початок гострий, інколи може спостерігатись продромальний період протягом доби. Раптово підвищується температура до 39-40°С та залишається на цьому рівні 6—10 днів. Шкіра обличчя, шиї, верхньої частини тулуба гіперемована. Склерит, підвищена пітливість, іноді слинотеча, герпес. Можливі світлобоязнь, марення або втрата свідомості. Виявляють ригідність м'язів потилиці, симптоми Керніга, Брудзинського.
На тлі гіпертермії з 3—4-го дня хвороби посилюються неврологічні симптоми: зростають менінгеальні явища, ознаки вогнищевого ураження головного мозку, порушення свідомості. Підвищення тонусу м'язів спричиняє вимушену позу, характерну для хворих з тяжкою мозковою гіпертензією — із закинутою назад головою, зігнутими руками та підтягнутими до живота ногами. Гіперкінези м'язів обличчя, кінцівок можуть переходити у тонічні судоми. Виникають
34
стереотипії — багаторазове повторення одних і тих самих рухів та каталепсії. Рефлекси зменшуються.
Можуть з'явитися симптоми Бабинського, Оппенгейма, Россо-лімо, Гордона. Відзначається порушення координації - симптом ромберга. Часто з'являються психічні розлади — галюцинації, марення, деліріозний статус. Спостерігаються центральні парези лицьового нерва з асиметрією носогубних складок.
При глибокому враженні пірамідної системи можуть виникати спастичні геміпарези, монопарези та паралічі. Відзначається гіперемія диску зорового нерва, порушується світло- та кольоровідчут-тя звужується поле зору. Зміни у руховій сфері нестійкі і при поліпшенні стану хворого поступово зникають. Виявляють тахікардію до 120—140 уд./хв, AT підвищений. У легенях наприкінці першого тижня хвороби можлива вогнищева пневмонія. Ліквор прозорий, безбарвний, витікає під підвищеним тиском з незначно збільшеною кількістю білка, помірним лімфоцитарним плеоцитозом (20—80 клітин в 1 мкл). У крові значний лейкоцитоз (15—20 тис.), нейтрофі-льоз (75—85%), збільшення ШОЕ (20—30 мм/год).
Якщо хворий не гине протягом перших 10 днів хвороби, починається період видужання, який триває 4—7 тижнів. Температура знижується, свідомість прояснюється, зникає тахікардія, симптоми органічного ураження головного мозку (парези, порушення координації, гіперкінези) також зникають, не залишаючи глибоких змін. Однак тривалий час ще виявляються значна астенія, порушення координації руху, психічні порушення, зниження пам'яті, інтелекту. У деяких хворих відзначається повна амнезія на попередні події. Інколи виникають психічні симптоми, які перебігають за типом шизофренії або маніакально-депресивного стану. Стійке зниження інтелекту й психози як залишкові прояви призводять до інвалідності. Реконвалесценти потребують тривалого нагляду невропатолога та психіатра.
Прогноз. Стійке зниження інтелекту і психози, як залишкові прояви, призводять до інвалідності. Летальність від 25% до 80% і навіть 90%.
Діагностика. Діагноз підтверджують виділенням вірусу в гострому періоді з крові та ліквору хворих та мозку загиблих.
Серологічні реакції (РЗК, РГГА, PH) ставлять з парними сироватками на 1-му та 3-му тижнях хвороби. Використовують також внутрішньошкірну алергічну пробу.
Лікування.
Усі хворі підлягають госпіталізації. Специфічну терапію проводять у гарячковому періоді: щодня триразово вводять гетерогенний кінський імуноглобулін по 3—6 мл
35
або сироватку реконвалесцентів по 20—30 мл, використовують також гіперімунну кінську сироватку по 15—20 мл внутрішньом'язово або внутрішньовенно у перші 5—7 днів хвороби. Призначають рибонуклеазу, інтерферон (реа-ферон), ацикловір.
Профілактика.
Специфічна профілактика (вакцинація) проводиться за епідеміологічною ситуацією.
Екстрена профілактика — вводять одноразово внутрішньом'язово 10 мл гіперімунної сироватки або 6 мл іму-ноглобуліну.
Загальна профілактика — хімічна обробка водоймищ з личинками та лялечками комарів інсектицидами. Застосування репелентів та засобів індивідуального захисту від комарів.
36
Розділ 6
lj====LL
ВТОРИННІ СЕРОЗНІ МЕНІНГОЕНЦЕФАЛІТИ
¦р ¦¦ ¦¦ -... -..........-
6.1. Паротитний менінгоенцефаліт
Ураження нервової системи належить до досить частих проявів паротитної інфекції і спостерігається як у поєднанні з запальним процесом у слинних залозах, так і ізольовано.
