Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему - Суренко М.С.
ISBN 966-7985-53-9
Скачать (прямая ссылка):
Більш інформативним є наростання титру антитіл в чотири рази в динаміці хвороби. Використовується також РЗК.
Лікування.
Ефективним є використання в комплексному лікуванні рибонуклеази, яку розводять ex tempore (25 мг в 2 мл 0,5%-ного розчину новокаїну) та вводять внутрішньо-м'язово в дозі 0,5 мг/кг маси тіла. Добові дози дітям до 1 року — 25 мг, 2—3 роки — 40 мг, 4—6 років — 60 мг, 7—10 років — 90 мг, 11—15 років — 125 мг. Добова доза розподіляється на 4 ін'єкції. Курс лікування триває 10 днів. Трипсин вводять внутрішньом'язово 1 раз на добу протягом 10 діб у вікових дозах. Людський лейкоцитарний інтерферон вводять внутрішньом'язово двічі на добу протягом 5—7 днів. При тяжкому перебігу призначають глюкокортикостеро'щи протягом 6—8 днів. Антибіотики, як правило, не застосовують. Постільний режим триває 12—14 днів.
Профілактика.
Специфічна профілактика — полягає в застосуванні живої атенуйованої вакцини.
Загальна профілактика — хворого ізолюють до зникнення клінічних проявів хвороби, але не менш як на 9 днів. У дитячому закладі встановлюють карантин на 21 день. Заключну дезінфекцію не проводять. Діти до 10 років, Що були в контакті з хворим, підлягають роз'єднанню з
39
11-го до 21-го дня з моменту останнього контакту. Дітей у віці до 10 років не допускають у дитячий колектив протягом 21 дня, відлічуючи від 9-го дня хвороби.
6.2. Грипозний менінгоенцефаліт
Грип (grippes) — гостра вірусна інфекція, що характеризується інтоксикацією, ураженням слизової оболонки верхніх дихальних шляхів та нервової системи.
Етіологія. Віруси грипу містить РНК, відносять до сімейства Orthomyxoviridae, їхні віріони мають круглу або овальну форму з діаметром частинок 80—100 нм.
Епідеміологія. Джерелом інфекції є хвора людина. Максимальна заражуваність спостерігається в перші дні хвороби, коли при кашлі та чханні з крапельками слизу віруси інтенсивно виділяються у зовнішнє середовище. Більша частина хворих втрачає заражуваність через 5—9 днів. Шлях передачі інфекції повітряно-краплинний. Віруси грипу постійно циркулюють серед населення і викликають підйом захворюваності щорічно в зимовий час.
Патогенез. При грипі відзначається високий рівень нейротоксичних субстанцій, що утворюються при реплікації вірусів. Нейротоксини вірусів грипу викликають специфічну реакцію периферичного симпатичного апарату й у першу чергу ангіорецепторів, що і призводить до високої проникності судинної стінки. Частота уражень мозку при грипі коливається від 0,5% до 7% від загальної кількості хворих на грип. Найбільш токсичним для ЦНС є вірус грипу А-2.
Клініка. Розрізняють типовий і атиповий перебіг грипу, а за тяжкістю клінічних проявів — легку, середньої тяжкості і тяжку форми хвороби. Деякі автори виділяють ще дуже тяжку — блискавичну (гіпертоксичну) форму хвороби.
При грипі можуть розвиватися ускладнення з боку нервової системи: менінгоенцефаліт, арахноїдит, поліневрит, радикуліт.
Ураження ЦНС проявляється клінічно симптомами інтоксикації, а при тяжкому перебігу хвороби — менінгеальними симптомами, судомами та явищами енцефалопатії, обумовленими цирку-ляторними розладами. Як правило, менінгоенцефаліти виникають на 4—6 день хвороби. Менінгеальний симптомокомплекс виражений помірно і діагноз ставиться на підставі змін у спинномозковій рідині. ,
Спинномозкова пункція виявляє гіпертензію. Як правило, після пункції відзначається суб'єктивне поліпшення стану хворих. СМР прозора, злегка опалесцює або ксантохромна, тиск у межах 300—350 мм вод. ст. При лабораторному дослідженні виявляються нормальний або підвищений вміст білка; вміст глюкози та іонів
40
ру не ЗМІНЮЄТЬСЯ (вміст глюкози може знижуватись при тяжко-v перебігу). Часто визначається невисокий помірний цитоз
11-300 в мкл за рахунок лімфоцитів - 90%.
Прогноз при тяжких і ускладнених формах грипу серйозний.
Діагностика. Найбільше значення для підтвердження грипу мають серологічні дослідження крові. Застосовують РГГА, РЗК, рідше реакцію нейтралізації. Діагностичне значення має наростання тит-nv антитіл у 4 рази і більше. У крові спостерігаються лейкопенія, нейтропенія, еозинопенія, помірний моноцитоз; ШОЕ нормальна або знижена.
Лікування. ^ .
Терапія включає: специфічним гаммаглобулін; індуктори інтерфероногенезу: циклоферон, аміксін; інтерферони — природні або рекомбінантні, патогенетичну та симптоматичну терапію.
Профілактика.
Для специфічної імунізації використовують інактивовані та живі вакцини.
Для неспецифічної профілактики використовують лікарські засоби, що підсилюють захисні сили організму.
6.3. Коровий менінгоенцефаліт
Корові менінгіти та менінгоенцефаліти зустрічаються рідко, не частіше 0,1—0,6% від загальної кількості хворих.
II Етіологія. Збудник кору — Morbillivirus, належить до групи па-раміксовірусів, містить РНК, культивується на перещеплюва-I них культурах клітин людини та курячих ембріонах.
