Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Медицина -> Суренко М.С. -> "Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему " -> 15

Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему - Суренко М.С.

Суренко М.С. Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему — АРТ-ПРЕСС, 2003. — 104 c.
ISBN 966-7985-53-9
Скачать (прямая ссылка): infekciynihvoroby2003.djvu
Предыдущая << 1 .. 9 10 11 12 13 14 < 15 > 16 17 18 19 20 21 .. 44 >> Следующая

Найбільш типовим неврологічним синдромом при епідпаротиті є серозний менінгіт. Менінгоенцефаліти та енцефаліти, навпаки, розвиваються значно рідше.
Етіологія. Вірус паротиту належить до параміксовірусів. Вірус має одновиткову РИК, обвиту оболонкою з білків і ліпідів, до складу якої входять гемаглютиніни, гемолізини і нейрамінідаза. Відомий лише один серотип вірусу.
Епідеміологія. Джерелом інфекції є хвора людина, яка стає заразною вже наприкінці інкубаційного періоду, особливо протягом перших 3—5 днів хвороби. В епідеміологічному відношенні найбільш небезпечні хворі зі стертими і безсимптомними формами хвороби, які становлять 30—40% випадків. Допускається наявність здорових вірусоносіїв. Механізм зараження — повітряно-краплинний при безпосередньому контакті, також можливий — через забруднені слиною предмети. Зі слиною вірус виділяється при менінгіті, енцефаліті.
Спостерігається у вигляді спорадичних захворювань і епідемічних спалахів, у будь-якому віці, однак найчастіше серед дітей від 1 до 15 років. Спостерігається сезонність — кінець зими і весна. Після перенесеної хвороби формується стійкий імунітет.
Серед інших етіологічних форм гострих енцефалітів паротитний енцефаліт спостерігається в понад 6,8% випадків.
Патогенез. Лабораторні та експериментальні дані свідчать на користь прямого ураження вірусом паротиту нервової системи, внаслідок нейротропних властивостей вірусу. Одним з механізмів розвитку нейроалергічного процесу є сенсибілізація вірусним антигеном лімфоцитів та цитотоксична дія цих лімфоцитів на інфіковані клітини.
Більшість авторів визначає дію обох факторів у патогенезі захворювання і припускає їх спільну дію.
37
Патоморфологія. При менінгоенцефаліті виявляють набряк мозку та його оболонок, серозно-фібринозний ексудат у звивинах мозку навколо судин. При гістологічному дослідженні виявляють пе-риваскулярні геморагії та демієлінізацію. Взагалі патогістологічні зміни при цьому не являють собою чогось типового.
Клініка. Ураження центральної нервової системи при вірусній паротитній хворобі виявляється в 50—80% випадків і перебігає у вигляді серозного менінгіту, часто менінгоенцефаліту, рідше — невритів черепних нервів, полірадикулоневриту. Розвиток гострого енцефаліту може відбуватися водночас з ураженням слинних залоз, до цього ураження або після нього.
Менінгіти та менінгоенцефаліти можуть виникати як у випадках з набряклістю слинних залоз, так і за її відсутності, тому такі менінгіти називають ще автономними.
Менінгіт при епідемічному паротиті характеризується значним підвищенням температури, сильним головним болем, невпинним блюванням, часто супроводжується запорами та болем у животі. Менінгеальні явища (ригідність потиличних м’язів, симптоми Кер-ніга, Брудзинського) проявляються по-різному. Нерідко спостерігаються легкі і стерті форми, де єдиними клінічними ознаками бувають підвищення температури до 38—39°С (іноді короткочасне), головний біль, нудота, загальна млявість.
У тяжких випадках захворювання перебігає при явищах менінгоенцефаліту. Тоді, крім високої температури, невпинного блювання, інтенсивного головного болю, менінгеальних ознак, з'являються також сонливість, марення, втрата свідомості, судоми, симптоми локальних уражень нервової системи (птози, периферичні парези лицьового нерва, геміплегії, параплегії спастичного, рідше — в'ялого характеру). Слід відмітити, що в окремих випадках розвиток паротитного енцефаліту є поступовим, тривалістю 6—8 діб, іноді на фоні стійко нормальної температури тіла.
Неврологічна симптоматика відрізняється значною різноманітністю. Але передусім слід відмітити синдроми, пов'язані з ураженням стовбуру мозку: ністагм, атаксія, інтенсивне тремтіння, подвійні пірамідні ознаки.
Поліпшення стану починається у середньому на 2—3 тижні захворювання. Іноді спостерігаються ураження лабіринту, які часом поєднуються з енцефалітом. Вони супроводжуються відчуттям шуму або дзвону у вухах, блюванням, запамороченням, ністагмом, розладом рівноваги. Іноді може виникнути коматозний стан.
Прогноз сприятливий, летальні випадки спостерігаються рідко. Ускладнення також спостерігаються досить рідко. Можливі: гіпер-
38
тензійний синдром, периферичні парези лицьового, трійчастого і слухового нервів, глухота.
Діагностика. При дослідженні спинномозкової рідини знаходять збільшений цитоз (50-500 клітин в 1 куб. мм), головним чином за рахунок лімфоцитів (до 80%); кількість білка збільшується мало. Зміни в лікворі спостерігаються навіть тоді, коли немає клінічних менінгеальних явищ у хворих. Із спинномозкової рідини можна виділити вірус епідемічного паротиту. Зміни з боку центральної нервової системи звичайно тривають не довше 1—2 тижнів; нормалізація ліквору настає не пізніше як через 13—16 днів. Картина крові при гострих паротитних енцефалітах досить різноманітна, може спостерігатися як лейкопенія з лімфоцитозом, так і помірний лейкоцитоз з нейтрофільозом.
З метою серологічної діагностики застосовується РПГА, діагностичний титр якої 1:80.
Предыдущая << 1 .. 9 10 11 12 13 14 < 15 > 16 17 18 19 20 21 .. 44 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed