Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему - Суренко М.С.
ISBN 966-7985-53-9
Скачать (прямая ссылка):
Епідеміологія. Джерелом інфекції є лише хворі на кір. Хворі заразні в останні два дні інкубаційного періоду, катаральному періоді та до п'ятого дня з дня появи висипань. Шлях передачі повітряно-крашшнний. Контагіозність близько 100%. Якщо матері перехворіли на кір, то їхні діти до 6 місяців життя практично не хворіють на кір. Для захворювання характерна сезонність — максимум захворюваності припадає на грудень—травень.
Патогенез. Вірус проникає в організм через слизові оболонки верхніх дихальних шляхів. Розмноження вірусу відбувається в клітинах епітелію та регіональних лімфатичних вузлів. З першого ня хвороби вірус проникає в кров і розноситься в усі органи та тканини (центральна нервова система, легені, мигдалики, кістковий мозок, печінка та селезінка), де він фіксується та продо-в^с^є Р°змножуватися. Все це призводить до поліорганного ура-ення при захворюванні на кір.
41
Клініка. Інкубаційний період складає 9—10 днів, зрідка продовжуючись до 17 днів. У дітей, яким вводили імуноглобулін, інкубаційний період може продовжитися до 21 дня. В перебігу хвороби виділяють три періоди: катаральний, період висипань та період піг-ментацій.
Катаральний період починається з нежиті, кашлю, кон'юнктивіту, сльозотечі, світлобоязні та загальної інтоксикації. Кашель грубий, гавкаючий. Температура підвищується до 39°С. На 2—3-й день на слизовій твердого та м’якого піднебіння з'являється енантема у вигляді червоних плям неправильної форми. На слизовій щік проти корінних зубів з’являються специфічні для кору висипання: дрібні, розміром з макові зернятка, навколо яких визначається вінчик гіперемії. Висипання не зливаються між собою. Ці висипання описані Бєльським, Філатовим та Копликом, тому й симптом носить їх імена. Вони тримаються 2—4 дні й зникають з появою висипань на шкірі.
Період висипань починається з нового підйому температури та посилення симптомів інтоксикації. Для кору характерна етапність висипань: спочатку висипання з'являються за вухами, потім протягом доби поширюються на всю голову, шию та верхню частину тулуба. Протягом другої доби висипання розповсюджуються на тулуб, на верхні кінцівки, третьої — на нижні кінцівки. Висипання мають плямисто-папульозний характер, причому одночасно можуть спостерігатися елементи висипань різної давнини: на обличчі
— пігментація, а на ногах яскраві елементи висипання.
У період розпалу хвороби спостерігається головний біль, слабкість, сонливість. З боку серцево-судинної системи — тахікардія, глухість серцевих тонів, аритмії, зниження артеріального тиску. При аускультації — велика кількість хрипів внаслідок явищ трахеобронхіту та пневмоній.
Менінгоенцефаліти та енцефаломієліти розвиваються на 4—9-й день хвороби, іноді пізніше, часто уже після нормалізації температури. Поява менінгеальних симптомів характеризується погіршенням стану хворого, температура підвищується до 40°С, з'являється сильний головний біль, нудота, блювання. Можуть бути галюцинації, марення, корчі. Симптоми Керніга та Брудзинського позитивні. Визначається ригідність потиличних м'язів. При енцефалітах виникають паралічі за типом геміплегії чи моноплегії. Енцефаліти перебігають тяжко з летальністю до 25%. Деякі дослідники не виключають зв’язок між кором та склерозуючим паненцефалітом, який розвивається у дітей та підлітків у віці від 2 до 17 років.
Період пігментації (одужання) триває 5—6 днів. Температура нормалізується. Висипання стають бурими, а з часом зникають зовсім.
42
Діагностика. Діагноз кору не викликає труднощів. Характерна макуло-папульозна екзантема з етапним висипанням, плями Філа-това-Бєльського-Коплика. Специфічна діагностика має допоміжне значення. В перші чотири дні можливе виділення вірусу в мазках-відбитках слизової носоглотки. Використовують імуноферментний аналіз (ІФА) для визначення антитіл класу IgM та G. Серологічні методи дослідження, зокрема РЗК, мають значення для ретроспективної діагностики. В спинномозковій рідині виявляється цитоз 60—200 клітин з переважанням лімфоцитів. У загальному аналізі крові
— лейкопенія, лімфоцитоз, ШОЕ в межах норми.
Лікування.
Рекомендується постільний режим. Показане введення імуноглобуліну донорського нормального від 1,5 до 6 мл в/м через день. При розвитку менінгіту та менінгоенце-фаліту проводять патогенетичну терапію.
Профілактика.
Специфічна профілактика — корова вакцина, вакцинації підлягають діти 1,5 та 6 років.
Екстрена профілактика ефективна в перші 5 днів з моменту контакту — дітям, що були в контакті з хворим на кір, вводять імуноглобулін донорський нормальний по 0,5—1,5 мл.
Загальні заходи — з 8-го до 17-го дня з моменту контакту діти не допускаються в дитячі колективи.
6.4. Краснушний (червоничковий) менінгоенцефаліт
Краснущний енцефаліт та менінгоенцефаліт зустрічається у 0,02—0,06% від загальної кількості хворих.
І Етіологія. Вірус краснухи належить до роду Rubivirus, родини тогавірусів. Його розмір 60—70 нм, містить РНК.
Епідеміологія. Єдиним джерелом інфекції є людина. Хворі заразні з кінця інкубаційного періоду і протягом 5 днів з моменту висипань. Механізм передачі інфекції повітряно-краплинний, можливий також трансплацентарний шлях передачі. Контагіозність при краснусі сягає 100%. Пік захворюваності припадає на грудень—травень. Патогенез. Вірус проникає в організм через слизову оболонку верхніх дихальних шляхів, розмножується у регіональних лімфатичних вузлах і через 6—8 діб після зараження потрапляє в кров. Вірус уражає ендотелій судин, підвищує їх проникливість, викликає набряк та геодинамічні порушення у тканинах. Особливо небезпечний його тропізм до ембріональної тканини, що веде до вроджених вад розвитку.
