Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему - Суренко М.С.
ISBN 966-7985-53-9
Скачать (прямая ссылка):
При гострому перебігу хвороби розрізняють такі форми:
~ гарячкова форма з симптомами інтоксикації без ознак ураження мозкових оболонок та нервової системи;
^ менінгеальна, при якій провідною ознакою є серозний менінгіт; вогнищеві форми: менінгоенцефалітична, поліомієлітоподіб-а,^полірадикулоневротична;
двохвильова молочна гарячка, яка виникає при аліментарному зараженні.
29
Гарячкова форма. Характерні токсикоінфекційні прояви: головний біль, слабкість, нудота, підвищення температури до 38-39°С протягом 3—5 діб. Менінгеальні явища слабкі та швидко зникають. Перебіг сприятливий.
Менінгеальна форма. Перебігає як гострий серозний асептичний менінгіт. Характерні менінгеальні та загальномозкові симптоми, а також запальні зміни з боку ліквору. У хворих з'являється сильний головний біль, запаморочення, світлобоязнь, нудота, блювання. Менінгеальні симптоми визначаються протягом усього гарячкового періоду і навіть після нормалізації температури. Спостерігаються сомнолентність, загальмованість або психомоторне збудження, у деяких хворих виникають перехідні енцефалітичні симптоми. У тяжких випадках може розвинутися сопор та кома. Зміни в лікворі характерні для серозного менінгіту. Перебіг доброякісний.
Мешнгоенцефалітична форма. Може перебігати у вигляді дифузного або вогнищевого ураження головного мозку. Захворювання починається гостро з підвищення температури тіла до 39—40°С. З'являється сильний головний біль, озноб, жар, слабкість, нудота та блювання. Лише у деяких випадках можливий продромальний період. З першого дня хвороби з'являються гіперемія обличчя, ін'єкція судин склер, світлобоязнь, біль у очних яблуках, кінцівках, попереку. Хворі загальмовані, мляві, з'являються менінгеальні симптоми.
На 2—3 день хвороби з'являється енцефалітичний синдром з порушенням свідомості від легкого сопору до глибокої мозкової коми, можливі корчі. Інколи можуть бути ознаки психомоторного збудження, які супроводжуються маренням та галюцинаціями. Часто буває тремтіння рук, смикання м'язів обличчя та кінцівок. Тонус м'язів знижений, рефлекси пригнічені. У деяких хворих можуть з'явитись ознаки вогнищевого ураження головного мозку. Особливо характерне ураження нижніх відділів стовбурної частини мозку з ураженням ядер IX, X, XI та XII пар черепномозкових нервів та появою бульбарних розладів: порушення ковтання, парез м'якого піднебіння, нечіткість мови.
При ураженні білої речовини головного мозку можуть з'явитись спастичні парези кінцівок. Інколи геміпарези супроводжуються центральними парезами лицьового та під'язикового нервів на боці ураження. Проявом вогнищевого ураження можуть бути різні гіперкінези, які виникають внаслідок подразнення білої речовини однієї з півкуль мозку рубцевою тканиною. Частіше гіперкінези бувають у другому періоді хвороби, коли зникають симптоми інтоксикації. Вони проявляються клонічними корчами м'язів. При вогнищевому ураженні провідникових відділів мозкового стовбура розвивається альтернуючий синдром — геміпарез на протилежному боці з парезом ядер черепних нервів на боці вогнища. У лікворі лімфоцитар-
30
ний плеоцитоз та підвищений вміст білка. Летальність при цій формі сягає 25—29%.
Поліомієлітоподібна форма. Ураження сірої речовини спинного мозку є типовою клінічною ознакою цієї форми. Розвиваються ранні мляві парези та паралічі верхніх кінцівок та шийно-плечових м'язів мускулатури на тлі загальнотоксичного та менінгеального синдромів. Іноді паралічі захоплюють міжреберні м'язи та діафрагму. Парези можуть симетрично охоплювати всі м'язи шиї, при цьому виникає симптом "звисаючої голови", або — при асиметричному ураженні — симптом "кривошиї" та симптом "крилоподібних лопаток". Частіше мляві паралічі виникають на 3—4 день хвороби, інколи їм передує сильний біль у м'язах. Сухожильні рефлекси рук не викликаються. У той же час парези та паралічі нижніх кінцівок виникають рідко. Наприкінці 2—3 тижня хвороби починається атрофія уражених м'язів, що призводить до стійких резидуальних змін.
Полірадикулоневротична форма. Відзначається ураження периферичних нервів та корінців на тлі загальнотоксичного та менінгеального синдромів. Хворі скаржаться на значний біль за ходом нервових стовбурів, що супроводжується парестезіями — відчуття повзання мурашок, поколювання, болем по ходу нервових стовбурів, позитивними симптомами "натягання" (Лассега, Вассермана). У дистальних відділах кінцівок виявляються розлади чутливості за типом "шкарпеток" та "рукавичок".
Двохвильова молочна гарячка. Початок гострий з ознобу, головного болю, нудоти, блювання, запаморочення, болю у кінцівках. Перша хвиля лихоманки триває 3—7 днів та супроводжується невеликою інтоксикацією, слабкими оболонковими симптомами, невеликими вегетативними порушеннями без ураження черепних нервів та змін у лікворі. В аналізі крові — лейкопенія, підвищена ШОЕ. Після першої хвилі настає період апірексії, який триває від 2 до 20 днів, у середньому 7—14 днів. Друга гарячкова хвиля також починається гостро з підвищення температури до високих цифр, нудоти, блювання. Головний біль різкий. З'являються менінгеальні знаки, біль по ходу нервових стовбурів, симптоми вогнищевого ураження ЦНС. У крові — лейкоцитоз. Друга хвиля триває довше (6—8 днів та більше) та має більш тяжкий перебіг, ніж перша. У лікворі помірний лімфоцитар-ний плеоцитоз, вміст білка помірно збільшений. Перебіг хвороби доброякісний. Інколи хвороба набуває хронічного перебігу.
