Інфекційні хвороби, які вражають нервову систему - Суренко М.С.
ISBN 966-7985-53-9
Скачать (прямая ссылка):
Ю L. monocytogenes Цефтриаксон по 2 г 12,5 мг/кг в/в
в/в кожні 12 годин + кожні 6 годин +
ампіцилін по триметопрім /
50 мг/кг в/в кожні сульфаметоксазол
6 годин по 5 мг/кг в/в
кожні 6 годин або
меропінем по 1 г
в/в кожні 8 годин
Старше 50 років S. pneumoniae Цефатоксим по 2 г Меропінем по 1 г
та у імуносупресивних N. meningitidis в/в кожні 4 години в/в кожні 8 годин
хворих L. monocytogenes Цефтриаксон по 2 г
H. influenzae в/в кожні 12 годин +
Pseudomonas spp. ампіцилін по
50 мг/кг в/в кожні
6 годин
24
Критеріями для відміни антибактеріальної терапії є зникнення менінгеальних знаків, нормалізація температури тіла, санація спинномозкової рідини (при цитозі в спинномозковій рідині менше 100 та лімфоцити 70% та більше).
Патогенетична терапія бактеріальних запалень суттєво не відрізняється від патогенетичної терапії при серозних запаленнях.
4.3. Відновна терапія при поразках нервової системи
Відновна терапія повинна мати комплексний характер та бути направленою на підвищення енергетичного обміну клітин головного мозку, поліпшення інтегративної діяльності головного мозку, зумовлювати антигіпоксичну дію. З цією метою використовують ноот-ропи (пірацетам, ноотропіл) з поступовим зниженням дози та переходом на ентеральне використання. Курс лікування 2—6 місяців. За необхідності призначають повторні курси.
Можна призначити комбіновані препарати: фезам (пірацетам з цинарізином), ороцетам (піроцетам з оротовою кислотою), діапірам (піроцетам з діазепамом або з сібазоном) по 1—2 капсули 3 рази на добу; енцефабол по 0,1-0,3 перорально через 15-30 хвилин після прийому їжі, курс лікування 1—3 місяці; церебролізин по 1—2 мл
1 раз на добу в/м через 2—3 дні, 3—4 тижні.
За відсутності судом показане використання аміналолу — медіатора центральної нервової системи, який підвищує продуктивне мислення, поліпшує пам'ять, має незначну психомоторну дію. Призначають його по 0,5—1, 25 3 рази на добу, курс лікування від
2—3 тижнів до 2—4 місяців. За необхідності проводять повторні курси.
За наявності парезів, паралічів та рухових розладів до вказаних препаратів додають інгібітор холінестерази — галантамін, який проникає через гематоенцефалічний бар'єр, поліпшує передачу імпульсів в синапсах центральної нервової системи, посилює процеси збудження. Його призначають по Імл 0,25%—0,5%-ного розчину під шкіру, або 0,5%— 1%-ного розчину в/в 1—2 рази на добу. Курс лікування 10-20-30 днів.
Можливе призначення прозеріну перорально по 0,01—0,015
2—3 рази на добу або підшкірно по 1 мл 0,05%-ного розчину 1-2 рази на добу від 10 до 30 днів. Останній впливає на периферичні холінореактивні структури, але погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Дія одноразової дози продовжується короткочасно протягом 2 годин. Також призначають стрихнін 0,1%-ний розчин по Імл 1—2 рази на добу протягом 10—30 днів.
Для прискорення відновлювання функції спинного мозку призначають дібазол по 2 мл 0,5%-ного розчину підшкірно, 5—10 інєкцій.
25
Можливе призначення вітамінів Bt 0,5—Імл 59?-ного розчину внутрішньом'язово, 10—30 ін'єкцій; вітаміну В6 по 0,(>5-0,1 в 1—2 прийоми за день перорально або по 1—2 мл 1—5%-ного розчину внутрішньом'язово, курс лікування 1—2 місяці.
Хворим показане проведення ЛФК та масажу.
Інколи хворим необхідно проводити ГБО.
Хворі з ураженням нервової системи у відновлювальному періоді підлягають нагляду та лікуванню у невропатолога протягом
2 років.
26
Розділ 5
ПЕРВИННІ СЕРОЗНІ ____, МЕНІНГОЕНЦЕФАЛІТИ
а_............ ...... —-----------------
5.1. Хоріоменінгіт лімфоцитарний
Пімфопитапний хоріомєнінгіт — гостра інфекційна хвороба з групи зоонозів. Характеризується ураженням оболонок і судинних сплетінь мозку, супроводжується менінгоенцефалітом з вираженим лім-фоцитарним плеоцитозом.
Етіологія. Збудник належить до групи ареновірусів, має РНК, стійкий до низьких температур, але швидко інактивується при дії дезинфікуючих речовин, високій температурі, УФВ. Крім людини, викликає захворювання в мишей, щурів, хом'яків. Тварини можуть бути і носіями вірусу. Вірус культивується на курячих ембріонах й культурах клітин.
Епідеміологія. Основним джерелом і носієм інфекції є сіра хатня миша. Людина може заразитися також від собак, щурів. Вірус виділяється з носовим секретом, сечею, калом, сім'яною рідиною. Довго зберігається у висушених екскрементах. Хвора людина не є джерелом зараження.
