Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
При екзофітних ендобронхіальних формах росту пухлини, її локалізації в головних і рідше — у сегментних бронхах при мож-
Розділ 15. Пухлини легенів
ливості гістологічного дослідження субстрату верифікація діагнозу може бути отримана в 95 % випадків раку легенів.
При інфільтративних інтрамуральних та перибронхіальних формах росту пухлини, розміщенні її в сегментних бронхах при цитологічному дослідженні матеріалу можливості верифікації значно зменшуються і в найкращих клініках сягають 60 %.
У хворих на периферійний рак легенів морфологічна верифікація діагнозу дуже складна. Чим менші розміри округлої тіні, тим важче отримати матеріал для морфологічного дослідження. Для верифікації діагнозу використовують цитологічне вивчення матеріалу, отриманого після "браш-біопсії", з осаду промивних вод бронха, за допомогою трансторакальної пункції. Незважаючи на результати цих досліджень, висновок повинен бути однозначним: після виявлення синдрому округлої тіні хворому необхідно призначити хірургічне втручання, а не марнувати час для уточнення діагнозу. Усе коло патологічних процесів, які лежать в основі округлої тіні, є об'єктом виключно хірургічного лікування. У процесі доопераційного обстеження хворого необхідно виключити можливість солітарного метастазу в легені раку іншої локалізації.
Для проведення диференціальної діагностики в пульмонології значну роль відіграють інші додаткові методи обстеження хворого, зокрема, радіоімунний, мікробіологічний, серологічний, алергологічний, гематологічний. Вони мають вирішальне значення для розпізнавання туберкульозу, мікозу, паразитарних захворювань, саркоїдозу, гемобластозів та інших системних захворювань. Лабораторне дослідження крові та інших субстратів у хворих на рак легенів малоінформативне.
Якщо не можна виявити природу патологічного процесу в легенях і середостінні, насамперед необхідно запідозрити пухлинний характер хвороби і орієнтуватися на необхідність діагностичної торакотомії.
Лікування. Хірургічне лікування через значне поширення процесу та загальні протипоказання можливе лише в 15—20 % хворих на рак легенів. До радикальних операцій належать пульмон-ектомія, лоб- та білобектомія. Досить рідко проводиться резекція головного або проміжного бронха в комбінації з лобектомією. Наявність метастазів у легеневі лімфатичні вузли (N1) є показанням до пульмонектомії. Лобектомія показана за умови низьких
345
_ Частина друга. Спеціальна онкологія
346
функціональних резервів хворого. Резектабельними є І та II стадії раку. III стадія захворювання належить до умовно резектабельної групи. Питання про доцільність радикальної операції вирішується індивідуально. Абсолютними протипоказаннями до радикальної операції є наявність віддалених метастазів, а при їхній відсутності — декомпенсація стану хворого.
Променева терапія є паліативним методом лікування хворого на рак легенів. Вона показана при локальних формах процесу і загальних протипоказаннях до хірургічного втручання, при II та III стадіях хвороби як компонент комбінованого лікування, з паліативною метою для ліквідації або зменшення окремих симптомів хвороби. Відмова хворого від радикальної операції є відносним показанням до застосування променевого лікування.
Доопераційна променева терапія показана при метастазах при N1 та у III стадії. У деяких випадках у III стадії пухлинний процес після опромінення стає операбельним.
Післяопераційне променеве лікування застосовується в пацієнтів з ураженням медіастинальних лімфатичних вузлів і при неповних резекціях. У випадках неоперабельних пухлин та за наявності протипоказань до хірургічного лікування застосовується променева терапія за радикальною чи паліативною програмою самостійно або в комбінації з цитостатиками. Оптимальна сумарна вогнищева доза способом дрібного фракціонування (1,8—2 Гр за 25—30 фракцій) становить 50—60 Гр. Променева терапія ефективна (повна та часткова регресія проявів процесу) приблизно в 50 % хворих. Незважаючи на індукцію навіть повної регресії пухлини та регіонарних метастазів, променеве лікування суттєво не збільшує тривалості життя хворих.
Хіміотерапія. Ефективність лікування хворих на рак легенів цитостатичними препаратами залежить від гістологічної будови пухлини. З точки зору чутливості до хіміотерапії ракові пухлини поділяються на дві групи: а) недрібноклітинні форми (плоскоклі-тинний, аденокарцинома, крупноклітинний рак) та б) дрібноклітинний рак легенів.
Недрібноклітинні форми раку легенів є резистентними до переважної більшості сучасних цитостатиків. Монохіміотерапія цис-платином, паклітакселом при неоперабельних формах недрібно-клітинного раку відносно ефективніша (регресії понад 15 % хворих). Менш ефективні — етопозид, 5-фторурацил. Найкращі
Розділ 15. Пухлини легенів
комбінації цитостатиків — наприклад, цисплатин + вінбластин ± мітоміцин, або цисплатин + циклофосфамід + доксорубіцин — викликають недовготривалі регресії в 25—45 % хворих. Нині активно вивчається комбінація хіміотерапії з іншими методами лікування недрібноклітинного раку легенів (опроміненням, хірургічним утручанням). Переконливих висновків ще не отримано.
