Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
ТО — первинна пухлина не визначається. Tis — carcinoma in situ.
ТІ — пухлина розміром не більше ніж 3 см у найбільшому вимірі, оточена легеневою тканиною або вісцеральною плеврою, без ендоскопічних даних, що вказують на інфільтрацію головного бронха.
Т2 — пухлина, яка має будь-яку з таких характеристик розмірів чи поширення:
• розмір понад 3 см,
• пухлина переходить на головний бронх на відстані 2 см і більше дистальніше від біфуркаційного кіля головних бронхів;
• пухлина інфільтрує вісцеральну плевру;
• супутній ателектаз або обструктивна пневмонія, що поширюється на корінь, але не захоплює всю легеню.
ТЗ — пухлина будь-якого розміру з прямою інфільтрацією однієї з таких анатомічних структур: грудної стінки (включно з пухлинами верхньої борозни), діафрагми, медіастинальної плеври, парієтального перикарда або пухлина переходить на головний бронх на відстані менше ніж 2 см до біфуркаційного кіля головних бронхів* (але кіль не уражено), або тотальний ателектаз чи обструктивна пневмонія всієї легені.
Т4 — пухлина будь-яких розмірів з інфільтрацією однієї з таких анатомічних структур: середостіння, серця, великих магістральних судин, трахеї, стравоходу, тіла хребців, біфуркаційного кіля або окремий вузол(и) пухлини в тій самій частці, або плевральний ексудат з наявністю ракових клітин у ньому**.
Примітки. 'Нетипове поверхневе поширення пухлини будь-якого розміру з інвазивним компонентом, обмеженим стінкою бронха, яке може переходити проксимально на головний бронх, також класифікується як ТІ.
"Більшість випадків плеврального випоту при раку легенів спричинено пухлиною. У частині пацієнтів, однак, численні цитологічні дослідження плевральної рідини негативні щодо пухлинних клітин, а випіт не є геморагічним і не має характеру ексудату. Якщо ці ознаки і клінічні дані заперечують зв'язок випоту і пухлини, то випіт не повинен ураховуватись як фактор стадіювання і пухлина класифікується як ТІ, Т2 чи ТЗ.
332
Розділ 15. Пухлини легенів
N — регіонарні лімфатичні вузли
NX — недостатньо даних для оцінки стану регіонарних лімфатичних вузлів.
N0 — немає ознак ураження регіонарних лімфатичних вузлів.
N1 — ураження перибронхіальних і (або) лімфатичних вузлів кореня легені і внутрішньолегеневих вузлів на боці ураження, включно з безпосереднім поширенням пухлини на лімфатичні вузли.
N2 — ураження одного або кількох лімфатичних вузлів середостіння на боці ураження і (або) біфуркаційних.
N3 — ураження одного або кількох контралатеральних лімфатичних вузлів середостіння, контралатеральних вузлів кореня або прескаленних чи надключичних лімфатичних вузлів на боці ураження або на протилежному боці.
М — віддалені метастази
МХ — недостатньо даних для визначення віддалених метастазів.
М0 — віддалені метастази не визначаються.
МІ — наявні віддалені метастази, включаючи окремий ву-зол(и) пухлини в іншій частці легенів (на боці ураження чи контралатеральні).
рТИМ — патоморфологічна класифікація
Категорії рТ, рИ та рМ відповідають категоріям Т, N та М. рІЧО — матеріал для гістологічного дослідження після середо-
стінної чи кореневої лімфаденектомії повинен включати не менше ніж 6 лімфатичних вузлів.
G — гістопатологічна градація {див. розділ 4, с. ЄЄ)
Групування за стадіями
Стадія 0 Стадія ІА Стадія ІВ Стадія ПА
Occult carcinoma
ТХ
Tis
ТІ
Т2
ТІ
N0 N0 N0 N0 N1
М0 М0 М0 М0 М0
333
Частина друга. Спеціальна онкологія
Стадія ІІВ
Стадія І НА
Т2 ТЗ ТІ Т2 ТЗ
N1
N0 N2 N2
N1, N2 N3
Будь-яке N Будь-яке N
МО МО МО МО МО МО МО МІ
Стадія ШВ
Будь-яке Т Т4
Стадія IV
Будь-яке Т
Клініка. Залежно від особливостей локалізації пухлини розрізняють центральний рак, периферичний рак та атиповий рак легенів.
До центрального раку легенів належать пухлини, що виникають із епітелію слизової оболонки головного, проміжного та сегментного бронхів. Ці бронхи рентгенологічно проектуються на ділянку кореня легенів, і тому виникла додаткова назва цієї групи пухлин — прикореневий рак легенів. На центральні форми раку легенів припадає 70—85 % усіх епітеліальних пухлин бронхів.
До периферійних форм раку легенів належать пухлини, які розвиваються з клітин слизової оболонки субсегментних бронхів 1 бронхіол, вони становлять 15—25 % випадків раку легенів.
Атиповий рак легенів — це особлива локалізація пухлини, яка здебільшого не викликає бронхопульмональної семіотики, а проявляється виснажливим болем на фоні різноманітних неврологічних, рідше — судинних проявів (пухлина Пенкоста). Ця форма раку легенів трапляється рідко.
Характер, інтенсивність, послідовність, комбінація окремих ознак і синдромів у хворих на рак легенів залежать від низки об'єктивних факторів: 1) локалізації пухлини; 2) макроскопічної форми росту пухлини; 3) стадії процесу; 4) ускладнень хвороби; 5) особливостей нервово-психічного статусу хворих і супровідної патології.
Локалізація пухлини. При периферійному раку легенів тривалий час пухлина не викликає суб'єктивних відчуттів. Діагноз установлюється на підставі рентгенологічного виявлення синдрому округлої тіні. В основі названого синдрому в 65—70 % випадків є периферійний рак легенів. Решта 25—30 % клінічних спостережень синдрому округлої тіні зумовлені іншою хірургічною патологією легенів: туберкуломою, абсцесом, паразитарною або не паразитарною кістами, доброякісними пухлинами тощо.
