Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Різні класи HPV відрізняються не тільки біохімічно. Вони спричинюють клінічно різні патологічні процеси. Віруси 6-го й 11-го типів частіше зумовлюють появу гострокінцевих кондилом — condioma acuminata. Паразитування HPV 16,18,31,35-го типів в епітелії слизових оболонок нижнього генітального тракту призводить до появи так званих плоских кондилом, тобто ацетобілих плям, для візуалізації яких необхідне оброблення тканини 3 % оцтовою кислотою. Ацетобілі плями є проявом цервікальної ін-траепітеліальної неоплазії. Такі утворення рідко регресують і безпосередньо пов'язані з виникненням інвазивного раку шийки матки.
Гістологічно для неоплазій, індукованих 6-м і 11-м типами HPV, характерна поліплоїдія з нормальним мітозом, висока ступінь койлоцитів та поверхневе дозрівання епітелію, характерна здатність до регресії. Навпаки, неоплазії, індуковані HPV 16.18,31,35-го типів надзвичайно рідко регресують спонтанно, мають високий рівень персистенції та прогресії. У них часто
349
_Частина друга. Спеціальна онкологія_
350
спостерігається патологічний мітоз з грубими, глибчастими хромосомами. Вираженим є ядерний поліморфізм. При дослідженні життєвого циклу вірусів установлено, що HPV 6-го й 11-го типів персистують у цитоплазмі клітини, тобто є епісомальними. Вони не інкорпоруються в геном людини. HPV 16,18,31,35-го серотипів часто інтегровані в геном господаря. З'ясовано, що результатом такої інтеграції є блокада функції туморосупресорного гена Р53, порушення диференціації та онкогенна трансформація епітеліальних клітин шийки матки, піхви, вульви.
Яке практичне значення мають ці дані? Ризик мати рак у жінки з дисплазією, зумовленою HPV 6-го й 11-го типів, є меншим, ніж з HPV 16,18,31-го типів. Остання група пацієнток має найбільший ризик розвитку раку шийки матки.
Передракові стани шийки матки, або цервікальна інтраепіте-ліальна неоплазія. Результати широкомасштабних досліджень механізмів розвитку інвазивного раку шийки матки свідчать про тс, що цей процес відбувається дуже поступово і триває 10—12 років. Йому передують поступові порушення росту, диференціації епітелію шийки матки, що має назву дисплазії, або цервікальної ін-траепітеліальної неоплазії (CIN).
Інтраепітеліальна неоплазія шийки матки поділяється на І, II га III ступені залежно від глибини порушення диференціації епітелію, яка проявляється в порушенні формування нормальної структури багатошарового плоского епітелію.
При нормальній диференціації сквамозного епітелію при переході від базального парабазального до зернистого, поверхневого шарів відбувається зниження його проліферативного потенціалу, сплощення клітини, зменшення розмірів ядра, збільшення об'єму цитоплазми, формування виражених клітинних шарів. При порушенні диференціації, тобто за наявності інтраепітеліаль-ної неоплазії, ці зміни відсутні.
Інтраепітеліальною неоплазією І ступеня (CIN 1) вважається такий стан, коли патологічні зміни захоплюють лише третину (нижню третину, шо прилягає до базального, парабазального шарів) усієї товщі епітеліального покриву вагінальної частини шийки матки (еквівалентний термін — легка дисплазія). CIN 1 у високому відсотку випадків регресує навіть при консервативному лікуванні.
Розділ 16. Пухлини жіночих статевих органів
CIN 2 — патологічні зміни, відсутність формування шарів захоплюють 2/3 епітелію (еквівалентний термін — помірна дис-плазія, іноді тяжка).
CIN 3 — патологічні зміни захоплюють усю товщу епітелію, немає розподілу на шари, часті патологічні мітози. ядерний поліморфізм (еквівалентний термін — рак in situ).
У всіх випадках цервікальної інтраепітеліальної неоплазії базальна мембрана не пошкоджена, інвазія в підлеглу строму відсутня.
Серією досліджень установлений час, необхідний для переходу нормального епітелію в інтраепітеліальний рак, — приблизно 4,5 року. Цей термін став обгрунтуванням інтервалу цитологічних скринінгових обстежень, який, згідно з рекомендаціями ВООЗ, становить 3 роки. Інтраепітеліальна неоплазія може зумовлюватися бактеріальними, вірусними факторами. Найчастішою причиною CIN III є папіломавірусна інфекція. Присутність вірусної ДНК у клітинах можна встановити за допомогою полімеразної ланцюгової реакції. Цитологічною ознакою вірусної контамінації в епітеліальних клітинах є койлоцитоз — незабарвлена зона навколо атипового ядра. Докладніше методи діагностики CIN будуть розглянуті нижче.
Патологічна анатомія. Гістологічна класифікація пухлин шийки матки (ВООЗ, 1975):
/. Епітеліальні пухлини і пов 'язані з ними пошкодження.
A. Доброякісні пухлини.
І. Плоскоклітинна (епідермоїдна) папілома.
B. Дисплазії та cancer in situ.
1. Дисплазія (легка, помірна, тяжка).
2. Cancer in situ.
3. Cancer in situ з підозрою на стромальну інвазію.
C. Злоякісні пухлини.
1. Плоскоклітинний (епідермоїдний) рак:
a) рак з ороговінням;
b) крупноклітинний рак без ороговіння;
c) дрібноклітинний рак без ороговіння.
2. Аденокарцинома ендоцервіксу.
3. Ендометріоїдна аденокарцинома.
4. Світлоклітинна (мезонефроїдна) аденокарцинома.
5. Аденоїдно-кістозний рак.
