Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Щоб установити остаточний діагноз раку легенів, необхідно застосувати комплекс методів спеціального обстеження хворого: рентгенологічні, хірургічні, морфологічні, лабораторні. Залежно від діагностичної цінності та складності ці методи доцільно об'єднати в кілька груп.
І Методи, які дають змогу запідозрити пухлинний характер захворювання: анамнез, фізикальні методи, крупнокадрова флюорографія, рентгеноскопія, рентгенографія в двох проекціях, цитологічне дослідження мокротиння.
2. Методи уточнення діагнозу: бронхоскопія, томографія, зокрема комп'ютерна, радіонуклідні дослідження, багаторазове цитологічне дослідження мокротиння.
3. Методи встановлення остаточного діагнозу — морфологічні. Найдостовірнішим вважається гістологічне дослідження патологічного субстрату, дещо менше значення має цитологічний метод. Матеріал для морфологічного дослідження може бути отриманий у хворого за наявності патологічних виділень із дихальних
342
Розділ 15. Пухлини легенів
шляхів, а також під час ендоскопії та біопсії, включаючи діагностичну торакотомію.
4. Методи оцінки ступеня поширення пухлинного процесу: комп'ютерна томографія, ультразвукове та радіонуклідне дослідження. При цьому необхідно пам'ятати, що у хворого з діагнозом раку бронхів поява будь-якого іншого симптомокомплек-су, навіть не пов'язаного з дихальною системою, часто зумовлена віддаленими метастазами.
Рентгенологічна діагностика раку легенів є можливою у 80— 85 % клінічних спостережень. Приблизно кілька відсотків спостережень раку легенів дають нормальну рентгенологічну картину. За наявності семіотики на першому плані стоять різноманітні прояви порушення прохідності бронхів.
Ателектаз — один із найчастіших проявів раку легенів. Брон-хостеноз може бути зумовлений різними причинами: стороннім тілом, набряком слизової оболонки, особливо на фоні рубців бронхіального дерева, згустком крові або шматком в'язкого мокротиння, здавлюванням іззовні лімфатичними вузлами або патологічними процесами органів середостіння та магістральних судин. Проте в старшому віці найчастішою причиною ателектазу є рак бронха. Необхідно уважно аналізувати рентгенологічну картину різних патологічних змін (ущільнення або просвітлення) і тіней у паренхімі легенів, щоб виявити, чи вони не пов'язані з ателектазом. Діагноз ателектазу підтверджується даними бронхоскопії.
Комп'ютерна томографія значно розширює діагностичні можливості виявлення і диференціації патологічних станів у паренхімі, в перибронхіальних тканинах, коренях легенів, середостіння. При синдромах округлої тіні відповідну інформацію легко одержати за допомогою стандартної (сагітальної) томографії.
Із удосконаленням ендоскопії роль бронхографії зведена до мінімуму. Проте за допомогою контрастування вдається отримати чітку інформацію про стан головних, часткових, сегментних і субсегментних бронхів, виявити їхній зв'язок між собою та з іншими структурами, зокрема патологічними. Малоінформативною є бронхографія при периферійному раку легенів та перибронхіальних формах росту пухлини без зміни просвіту бронхів.
343
_Частина друга. Спеціальна онкологія_
344
Діагноз раку бронха неможливий без сучасного ендоскопічного обстеження хворого. Бронхоскопія — другий за важливістю метод діагностики легеневої патології після рентгенологічного обстеження. Сучасна фіброволоконна оптика дає змогу об'єктивно оцінити стан трахеї, головних бронхів, проміжного бронха, часткових і сегментних.
Найважливішим для встановлення діагнозу є виявлення прямих ознак пухлинного процесу, менш інформативні — непрямі функціональні ознаки. Сумніви рентгенолога щодо наявності ателектазу тієї чи іншої ділянки легенів також вирішуються за допомогою бронхоскопії.
Бронхоскопія дає змогу отримати матеріал для морфологічного дослідження. Ендоскопічна біопсія є найкращою основою для встановлення правильного діагнозу, оскільки базується на гістологічному дослідженні матеріалу. Проте не завжди можна зробити біопсію. Тому застосовуються ендобронхіальний зскрібок, відбитки зі слизової оболонки, трансбронхіальна пункція (аспірацій-на біопсія), "браш-біопсія", промивання бронхіального дерева. Отриманий матеріал досліджується цитологічно.
Ще одна група методів обстеження належить до так званих хірургічних. Усі вони мають одну мету — отримати матеріал для морфологічного дослідження. Використовуються такі види біопсії: аспіраційна та відкрита біопсія збільшених периферійних лімфатичних вузлів та будь-яких пухлиноподібних утворів у м'яких тканинах; біопсія непальпабельних надключичних лімфатичних вузлів за способом Даніельса (прескаленна біопсія), лімфатичних вузлів середостіння при медіастиноскопії за Кларенсом; біопсія плеври, зокрема, під час торакоскопії; трансторакальна пункція утворів легенів, зокрема, під рентгенологічним контролем. Огляд хірургічної групи методів обстеження закінчується діагностичною торакотомією з субопераиійною біопсією необхідних тканин.
В онкологічній клініці найважливішим є морфологічне підтвердження (верифікація) діагнозу, і це стосується насамперед раку легенів. Без позитивного морфологічного дослідження чіагноз раку легенів виявляється помилковим у 25 % спостережень.
