Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Сучасна онкологія виступає як повністю сформована наука, що має свій об'єкт дослідження, методи і практичне застосування. Клінічна онкологія володіє загальнопринятою класифікацією пухлин (ТТЧМ), що постійно удосконалюється, створено морфологічну номенклатуру пухлин. Ранній діагноз пухлини має принципове значення для сприятливого прогнозу. Удосконалено методи ранньої та своєчасної діагностики пухлин, причому застосовують усі сучасні досягнення медичної техніки. Для лікування злоякісних пухлин застосовують хірургічні, променеві, медикаментозні методи (хіміотерапія, гормонотерапія, імунотерапія). Розвивається відновне лікування у хворих, які перенесли радикальну терапію раку. Опрацьовані принципи симптоматичної терапії для інкурабельних хворих.
ЧАСТИНА ДРУГА Спеціальна онкологія
Розділ 7. ПУХЛИНИ ШКІРИ
Для шкіри характерні три групи пухлин: доброякісні, місце-водеструктивні і злоякісні. Субстратом для розвитку цих пухлин служать епідерміс, додатки шкіри та їхні ембріональні зародки. Основою для розвитку сполучнотканинних пухлин є мезенхіма.
Доброякісні пухлини шкіри
Доброякісні пухлини шкіри — це велика й різноманітна за своїм походженням група пухлин. До них належать папіломи, себорейний гіперкератоз, аденоми сальних залоз, трихоепітеліоми. фіброми, ангіофіброми, лейоміоми, гемангіоми, нейрофіброми та ін. Вони характеризуються повільним ростом, тривалістю існування, наявністю чітких меж. їхня консистенція переважно щільна, хоча судинним пухлинам властива м'яка консистенція. Як правило, доброякісні пухлини шкіри більш пігментовані, ніж здорова шкіра навколо них. Лікування їх переважно хірургічне. Показаннями до операції є косметичні вади, а також сумніви в діагнозі.
Базаліома
Проміжне становище між злоякісними і доброякісними пухлинами займає базальноклітинний рак, або базаліома. Цю пухлину вирізняють інфільтративний ріст, здатність до рецидиву за відсутності явищ метастазування. Базаліома переважно розвивається в осіб похилого віку на шкірі обличчя. На вигляд це бляшка сіро-рожевого кольору, щільної консистенції, вкрита кіркою. Поверхня пухлини лущиться, їй притаманне виразкування, яке з ростом пухлини поглиблюється. У запущених випадках зона деструкції займає великі ділянки. При розміщенні на голові і шиї місцеве руйнування тканин захоплює життєво важливі органи, судини,
158
Розділ 7. Пухлини шкіри
нерви, а також кісткові елементи. Базальноклітинний рак підлягає хірургічному видаленню. Добрий клінічний ефект дає променеве лікування — близькофокусна рентгенотерапія. Розроблено методики кріогенної деструкції пухлин. Прогноз сприятливий.
Рак шкіри
Групу злоякісних пухлин утворюють рак шкіри, меланома і саркома. У структурі онкологічної захворюваності злоякісні пухлини шкіри займають 10—15 % усіх злоякісних новоутворень.
Епідеміологія. Захворюваність на рак шкіри характеризується значними коливаннями. Серед білошкірого населення захворювання найпоширеніше в країнах з високою інсоляцією. Наприклад, у Болгарії показник захворюваності становить близько 36 на 100 000 населення, тоді як в Англії — 1,9. Для темношкірого населення південних країн характерна низька захворюваність на рак шкіри. В Україні наприкінці XX ст. захворюваність становила 35,5 випадку на 100 000 населення, у чоловіків — 32,7, у жінок — 37,9.
Етіологія. Серед факторів, що спричинюють розвиток раку шкіри, чільне місце займає інсоляція, тривалий контакт із хімічними канцерогенами, термічні опіки, радіоактивне опромінення.
Передрак. Передракові захворювання поділяються на облігат-ні та факультативні. Облігатний передрак шкіри — пігментна ксеродерма і хвороба Боуена — трапляються рідко. До факультативного передраку належать старечі гіперкератози, кератоакантоми, шкірний ріг, рубці шкіри, трофічні виразки та норицеві ходи, тобто захворювання, яким притаманні явища атрофії або гіпертрофії епітелію.
Патологічна анатомія. Рак шкіри розвивається з базальних клітин багатошарового плоского епітелію шкіри. Найчастіше це плоскоклітинний рак з ороговінням або без нього. Плоскоклітин-ний рак без ороговіння вважається менш диференційованим. Рідше ракова пухлина шкіри може розвиватись із сальних і потових залоз. Така пухлина має будову аденокарциноми. Рак шкіри метастазує переважно лімфогенним шляхом.
Регіонарні лімфатичні вузли Регіонарними вважаються лімфатичні вузли, до яких припливає лімфа певної ділянки тіла. Тому
159
Частина друга. Спеціальна онкологія
для кожної локалізації пухлин є відповідні регіонарні лімфатичні вузли:
• голова та шия — гомолатеральні привушні, підщелепні, шийні та надключичні лімфатичні вузли;
• грудна клітка — гомолатеральні пахвові лімфатичні вузли:
• верхня кінцівка — гомолатеральні лімфатичні вузли в ліктьовій ямці і пахвові лімфатичні вузли;
• черевна стінка, поперек і сідниці — гомолатеральні пахвинні лімфатичні вузли;
• анальне кільце та шкіра навколо заднього проходу — гомолатеральні пахвинні лімфатичні вузли.
Якщо пухлини розміщені на межі різних ділянок тіла, регіо-нарними є лімфатичні вузли, які дренують ці суміжні зони.
