Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Вікова традиція розглядала рак як фатальну патологію. Тому від лікаря вимагається особливий такт і вміння знайти контакт з хворим, заспокоїти його і переконати в необхідності лікування в обсязі, якого вимагає клінічна ситуація. Лікар мусить знайти правильний адекватний підхід до хворого залежно від його фізичного і психічного стану, характерологічних особливостей тощо. Діагноз злоякісної пухлини завжди є психічним шоком для хворого (якщо він дізнається про такий діагноз) і його близьких. Лі-
ю. 147
_Частина перша. Загальна та теоретична онкологія_
148
кар повинен науково обгрунтувати, в доступній формі пояснити суть діагнозу й обсяг необхідного лікування. Треба завжди пам'ятати, що хворий є не об'єктом нашої лікарської практики, а повноправним суб'єктом, який має право розпорядитися своїм здоров'ям і життям. 1 все ж лікар повинен докласти всіх зусиль, щоб, не залякуючи хворого, одержати його згоду на проведення необхідних діагностичних та лікувальних маніпуляцій.
Великого такту і психологічного вміння вимагають ситуації, коли хворого треба переконати в необхідності такої операції, як мастектомія чи накладання протиприродного відхідника. Лікар зобов'язаний інформувати хворого і родичів щодо прогнозу. Слід пам'ятати, що хворому картину необхідно змальовувати в оптиміс-тичнішому світлі, тоді як родичам повідомляти реальну ситуацію.
Онкологічна деонтологія не обмежується тільки взаєминами лікаря та хворого. Розуміючи, шо лише рання діагностика гарантує вилікування від раку, лікар повинен активно боротися за раннє розпізнавання пухлин і передпухлинних станів.
Лікар не повинен стояти осторонь і такого питання, як профілактика раку. Він мусить вбачати в боротьбі за чистоту навколишнього середовища не тільки свій громадський, але і фаховий обов'язок. Тому особливо неприпустимі для лікаря такі шкідливі звички, як куріння, пияцтво чи навіть просто недбале ставлення до свого здоров'я. Особистий приклад лікаря, його загальна культура є також важливими факторами, які впливають на наслідок лікування хворого. Ще древні стверджували, що лікар лікує словом, ліками, ножем. Слово ставили понад усе і цим визначали важливість людських контактів між хворим і лікарем.
Автоматизація і комп'ютеризація медицини аж ніяк не применшують значення психологічних аспектів взаємин між хворим і медичним персоналом, а навпаки, наповнюють їх новим змістом. Важливу роль у цьому відіграє щораз більша поінформованість населення про медицину взагалі та онкологію зокрема.
Медична деонтологія регламентує взаємини лікаря з громадськістю. Мається на увазі тематика і спосіб викладання медичних знань під час санітарно-просвітницької роботи. Лектор-медик мусить чітко усвідомлювати, для кого і з якою метою читається лекція. Потреби протиракової боротьби повинні бути основним критерієм вибору теми для спілкування з широкою громадськістю. Мабуть, доцільно ще раз зазначити, що всі принци-
_Розділ 6. Лікування злоякісних пухлин_
149
пи медичної деонтології знаходять відображення в онкологічній деонтології, відмінність полягає в тому, що вимоги до поведінки лікаря перед тяжким онкологічним хворим значно вищі.
Відновне лікування онкологічних хворих
Останнім часом помітно збільшився контингент осіб у III клінічній групі, тобто колишніх онкологічних хворих, які пройшли курс радикального лікування. Таких осіб прийнято називати "практично здоровими", маючи на увазі, шо в них немає проявів основної хвороби — раку. Але не можна вважати практично здоровою людину, позбавлену шлунка, частини кишок чи легені. Не є здоровими і люди після інтенсивних курсів променевого лікування чи хіміотерапії зі стійкими лейкопеніями і вадами імунної системи. Такі люди, безумовно, вимагають тривалого і серйозного лікування.
Термін «реабілітація» введено в медичний вжиток порівняно недавно (1946 р.). В онкологію поняття реабілітації увійшло впродовж останніх десятиліть. Під реабілітацією в медицині розуміють комплекс заходів, спрямованих на відновлення або компенсацію порушених функцій організму, а також соціальних функцій і працездатності хворих та інвалідів, тобто створення умов для повноцінного життя в суспільстві.
Особливістю медичної реабілітації в онкологічних хворих є постійна небезпека виникнення рецидиву чи метастазів пухлини. Тому реабілітаційні заходи повинні тісно переплітатися з методами комплексного лікування. Практично реабілітаційні заходи в онкологічних хворих важко відділити від компонентів комплексного лікування; вони починаються зразу після видалення первинної пухлини. Реабілітація онкологічних хворих складається з ме-іичних (медична реабілітація), психологічних, педагогічних і трудових заходів.
Медична реабілітація здійснюється паралельно з комплексним лікуванням пухлини. Вживають усіх заходів, що сприяють розвитку компенсаторних процесів. Із цією метою застосовуються хірургічні, медикаментозні, санаторно-курортні методи, а також активна трудова терапія. Наприклад, після операції мастектомії
Частина перша. Загальна та теоретична онкологія
застосовуються пластичні операції з метою ліквідації косметичного дефекту, після операції резекції шлунка показане курортне лікування, при виникненні постмастектомічного синдрому використовуються як хірургічні (шунтування лімфатичних шляхів), так і фізичні методи лікування (масаж, лікувальна фізкультура). Після радикальних хірургічних операцій доцільне санаторно-курортне лікування. Заборона перебування онкологічних хворих на курортах справедливо стосується НА клінічної групи, коли необхідне радикальне лікування, і IV клінічної групи, коли завдяки санаторному лікуванню може активізуватися процес. Але пацієнтам, що належать до III клінічної групи, санаторно-курортне лікування може бути тільки корисним.
