Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Ще 1959 р. на засіданні III комітету XIV Генеральної Асамблеї ООН було висунуто ідею інтеграції зусиль країн — членів ООН у боротьбі зі злоякісними новоутвореннями. Під егідою ВООЗ створено Міжнародний протираковий союз, який коор іи-нує зусилля окремих країн і міжнародного співробітництва щодо вивчення та подолання найпоширеніших локалізацій раку, способів його лікування і впорядкування класифікацій.
При розміщенні таких центрів беруться до уваги дані епідеміології. У Санкт-Петербурзі створено центр для вивчення раку яєчників, у Ризі — для вивчення раку грудної залози, в Казахстані організовано експедицію для вивчення раку стравоходу, у Парижі засновано гематологічний центр, пухлини кісток вивчаються в Буенос-Айресі. Міжнародний протираковий союз періодично організовує всесвітні протиракові конгреси, які є важливими етапами розвитку онкологічної науки та організації протира-
_Розділ 6. Лікування злоякісних пухлин_
153
кової боротьби в світі. У кожній країні існують особливості в організації онкологічної служби та обсягу протиракових наукових програм. В Україні створено єдину систему організацій онкологічної служби, яка має загальнодержавну, обласні та периферійні ланки. У Міністерстві охорони здоров'я передбачено посаду головного онколога, який очолює організаційні та методичні заходи, що здійснюються в межах держави. Методичне керівництво службою здійснює Інститут онкології Академії медичних наук України.
В обласних центрах функціонують обласні онкологічні диспансери і центри. Це багатопрофільні медичні установи, здатні керувати організаційно-методичною роботою з онкології в регіоні, а також надавати спеціалізовану діагностичну і лікувальну допомогу хворим із пухлинами. Як правило, онкологічні диспансери мають організаційно-методичне, поліклінічно-диспансерне відділення, профільні клінічні відділення — хірургічне, гінекологічне, променеве, хіміотерапевтичне. У багатьох диспансерах працюють спеціалізовані торакальні, проктологічні, урологічні та інші профільні відділення. Крім того, в диспансерах передбачені відділення чи кабінети ендоскопічної та ультразвукової діагностики, цитологічної, рентгенівської і морфологічної служби.
Загальні завдання практичної онкологічної мережі зводяться
до:
• забезпечення ранньої діагностики і комплексного лікування онкологічних та передпухлинних захворювань;
• диспансерного спостереження за хворими на онкологічні та передпухлинні захворювання;
• організації та проведення профілактичних заходів щодо злоякісних пухлин;
• вивчення причин несвоєчасної діагностики та неправильного лікування злоякісних новоутворень;
• науково-практичного розроблення та впровадження в практику нових методів діагностики і лікування злоякісних новоутворень;
• заходів щодо підвищення онкологічних знань серед лікарів загальнолікарняної мережі та підготовки кадрів онкологів;
• протиракової пропаганди серед населення тощо.
На базі деяких онкологічних диспансерів працюють кафедри онкології. Такі диспансери називаються клінічними.
Частина перша. Загальна та теоретична онкологія
Кафедри разом із базовими клінічними установами реалізують широкомасштабні плани розвитку онкологічної науки і практики, здійснюють підготовку студентів і вдосконалюють знання лікарів з питань онкології, забезпечують належний професійний рівень базової установи, впроваджують у практику досягнення онкологічної науки і проводять наукові дослідження.
Підготовка лікарів з питань онкології в нашій країні проводиться згідно з програмою медичних вузів на кафедрах онкології. Спеціалізація й удосконалення здійснюються в системі післядип-ломного навчання на факультетах післядипломної освіти на базі медичних університетів і академій. У ряді медичних університетів відкриті інтернатура, клінічна ординатура й аспірантура з онкології. Вищою формою підвищення кваліфікації з онкології є клінічна ординатура та аспірантура.
ВИСНОВКИ З ОСНОВНИХ ПРОБЛЕМ ЗАГАЛЬНОЇ ТА ТЕОРЕТИЧНОЇ ОНКОЛОГІЇ
Надзвичайно складно визначити біохімічні або функціональні ознаки, які дали б змогу відрізнити злоякісний ріст клітин від нормального.
Основна інтегральна риса — тенденція до автономного росту пухлини, до його автогенної регуляції — є наслідком змін багатьох параметрів клітини, органа та організму.
Захворюваність на злоякісні новоутворення на земній кулі коливається в значних межах (від 80 до 400 на 100 000 населення), що зумовлено різним віковим складом населення (особливо кількістю людей, яким минуло 50 років), достовірністю статистичних даних і, головним чином, наявністю канцерогенних факторів. Останні можуть набувати глобального поширення і впливати на захворюваність незалежно від державних кордонів і складу населення. Тому питання етіології раку, тобто впливу факторів зовнішнього середовища на клітину, орган і організм, треба розглядати з точки зору цілісної екосистеми.
На сьогодні слід визнати, що основними канцерогенами є хімічні та фізичні фактори, наявність яких протягом останніх 50 років на Землі різко зросла. З хімічних канцерогенів основними є продукти спалювання органічного палива, а також гербі-, фунго-, інсектициди, мінеральні добрива, миш'як, важкі метали тощо.
