Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Усі перераховані ускладнення обмежують проведення хіміотерапії, їхня маніфестація є сигналом для припинення лікування. У низці випадків побічна дія протипухлинних препаратів може спричинити смерть хворих.
ГОРМОНОТЕРАПІЯ
Гормонотерапія доповнює хірургічний, променевий і цито-статичний методи, але в окремих випадках може застосовуватися самостійно.
Для розуміння суті впливу гормонів на розвиток пухлини тре-иа розрізняти три поняття: гормонозумовлені пухлини; гормоно-активні пухлини; гормонозалежні пухлини.
139
Частина перша. Загальна та теоретична онкологія_
140
Гормонозумовленими є такі пухлини, в основі патогенезу яких лежить порушення гормональної рівноваги в організмі. Прикладом може бути рак грудної залози, що розвивається на фоні порушення функції яєчників або щитоподібної залози. Виникнення пухлини під впливом гормонів не обов'язково означає її чутливість до гормонального лікування.
Гормоноактивними вважаються такі пухлини, які самі продукують гормони і, отже, виявляють загальний вплив на організм. Наприклад, пухлини гіпофіза чи надниркових залоз, які спричинюють вірилізацію жіночого організму; пухлини підшлункової залози — інсуломи, що призводять до гіпоглікемій; пухлини щитоподібної залози та інших ендокринних або неендокринних органів (наприклад, гормоноактивні пухлини легенів чи кишок).
Гормонозалежні пухлини — це ті, які для свого розвитку потребують певного гормонального впливу. Перебудова гормонального балансу, пригнічення або повне виключення виділення гормонів, шо впливають на процес проліферації в ендокринних і гормонозалежних органах, призводять до сповільнення або припинення росту пухлини. Це частина новоутворень грудної залози, яєчників, яєчок, передміхурової залози, щитоподібної залози, нирок, матки тощо. Саме при більшості таких пухлин ефективною є гормонотерапія.
Гормонотерапію застосовують як при дисемінованих стадіях гормонозалежних пухлин, так і ад'ювантно (після радикального оперативного втручання). При деяких типах пухлин (наприклад, при раку грудної залози) застосовують методи, які допомагають визначити ступінь гормоночутливості. Гормонотерапія найефективніша при раку грудної залози та передміхурової залози, де цей вид лікування найкраще розроблений і вивчений.
Вплив на ендокринну систему з лікувальною метою може бути здійснений хірургічним, променевим або медикаментозним шляхом. Це переважно аблятивні операції (оваректомія, гіпофіз-ектомія, адреналектомія, орхіектомія та ін.). Променевий метод застосовують для кастрації шляхом опромінення яєчників, гіпофіза тощо. Гормональний вплив здійснюють природними і синтетичними гормонами (наприклад, андрогенами, гормонами щитоподібної залози) або інгібіторами гормонів (наприклад, тамок-сифеном, флутамідом).
_Розділ 6. Лікування злоякісних пухлин_
141
Інколи поєднують хірургічний і ендокринний методи для зміни гормонального стану пацієнта. Зокрема, під час лікування раку грудної залози після хірургічної кастрації нерідко призначають ще й деякі гормональні засоби. Виходячи із самої суті гормонотерапії, застосування ендокринних препаратів мусить бути тривалим і не припинятися після досягнення ефекту. Але тривале призначення гормональних препаратів може призвести до розвитку побічних явищ, притаманних певній групі гормонів. Наприклад, під час вживання андрогенів у жінок можуть спостерігатись явища гірсутизму (оволосіння за чоловічим типом), почервоніння шкіри, підвищення лібідо. Естрогени можуть спричинити пігментацію сосків, появу виділень із матки, часом у формі ме-трорагій. Можуть виникати розлади з боку серцево-судинної системи. Ці ускладнення можуть стати причиною відміни гормональних препаратів.
Гормонотерапія повинна базуватися на індивідуальних принципах. Необхідно брати до уваги, з одного боку, гормональний стан організму пацієнта (вік, стан менструальної функції, наявність патологічних змін з боку ендокринних органів), з іншого — ставлення до гормонів клітин конкретної пухлини. Мається на увазі клональна структура пухлини та її мінливість у процесі професії. Наприклад, пухлина може складатися з двох клітинних клонів — гормонозалежного та гормононезалежного. Під час лікування і росту пухлини, за умови правильного вибору препаратів, гинуть гормонозалежні клони, залишаються гормононезалеж-ні. Отже, реакція на подальшу гормонотерапію зміниться — пухлина з гормонозалежної перетвориться на гормононезалежну.
Тому одноразове окреслення критеріїв гормонозалежності пухлини чи її метастазів може виявитися недостатнім. Усі гормони можуть впливати на пухлинну клітину за наявності в її поверхневих мембранах відповідних рецепторів, з якими може взаємодіяти певний гормон. Тому встановлення гормональних рецепторів ракової клітини є найпоширенішим методом визначення чутливості клітини до гормональних препаратів.
Кореляція гормоночутливості, визначеної лабораторно за наявністю рецепторів з клінічним ефектом, який спостерігається при лікуванні відповідними гормонами, не є абсолютною. Це залежить як від мінливості клонального складу пухлини, так і від складності ендокринної регуляції пухлинного росту на всіх
