Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Тривалий час (принаймні до середини 80-х років XX ст.) вважалося, що проведення хіміотерапії неможливе без нудоти та блювання. Звідси й імідж украй жорсткого лікування. Нині проблема підтримання задовільної якості життя онкологічного хворого, пов'язаного з лікуванням, важить не менше, ніж боротьба із самою хворобою. У цій галузі в 90-х роках досягнуто значного поступу. У медичній практиці застосовують блокатори рецепторів дофаміну, серотоніну, що відкрили нову еру в антиеметичній терапії при лікуванні злоякісних пухлин цитостатиками. Це ме-токлопрамід (церукал), ондансетрон (зофран), тропісетрон (на-вобан).
Ще одним неприємним, але закономірним наслідком застосування протипухлинних препаратів є стоматит — від афтозного до виразково-некротичного. Найчастіше це ускладення супроводжує хімітотерапію антиметаболітами (метотрексат, фторурацил) і протипухлинними антибіотиками (дактиноміцин, доксорубіцин, бле-оміцин). Ураження слизових оболонок захоплює не лише порожнину рота, але — у тяжких випадках — стравохід, шлунок, тонку та ободову кишки, що супроводжується діареєю, а остання може призвести до тяжкого порушення водно-сольового обміну. Ці ускладнення можуть виникнути і під час проведення хіміотерапії, і через кілька днів і навіть тижнів після її закінчення.
Важливим є виявлення початкових ознак стоматиту (пощипування слизової оболонки, особливо в кутах рота, її гіперемія, підвищене слиновиділення, болючість під час жування їжі, поява афт) і своєчасне припинення хіміотерапії. Окрім дієти (заборона
137
Частина перша. Загальна та теоретичі.а онкологія
алкоголю, гострих, солоних і кислих продуктів, відмова від куріння) застосовують часте полоскання рота розчином натрію гідрокарбонату, відварами ромашки, шавлії, звіробою, антисептиками (фурацилін, етакридину лактат). При появі виразок — полоскання порожнини рота слабким розчином пероксиду водню, калію перманганату, змащування різними гелями (солкосерил, актовегін), олією обліпихи, соком каланхое. Поява рідких випорожнень вимагає застосування таких лікарських засобів, як імодіум. діарол, антибіотиків (рифаксимін). Втрата з випорожненнями значної кількості рідини повинна бути компенсована інфузією відповідних сольових розчинів, глюкози, а інколи необхідне переведення хворого на парентеральне харчування.
Більшість протипухлинних препаратів, особливо алкілуючих, пригнічує репродуктивну функцію як у чоловіків, так і в жінок Ці зміни зворотні, але для їхньої нормалізації необхідно досить багато часу.
Токсичне ураження шкіри спричинюють багато цитостатиків, але для хворих найбільш емоційно несприятливим є випадання волосся — алопеція. Це ускладнення трапляється при хіміотерапії доксорубіцином, циклофосфамідом, дактиноміцином, мітоміци-ном, блеоміцином, рослинними алкалоїдами, особливо при комбінованому застосуванні вказаних цитостатиків. Воно також має зворотний характер.
Крім уже зазначених ускладнень, для деяких протипухлинних препаратів характерна токсична дія на окремі органи та тканини: нейротоксична — при лікуванні онковіном (вінкристин), вінбла-стином, прокарбазином (натулан); кардіотоксична — притаманна доксорубіцину, карміноміцину; легенева токсичність — блеомі-цину, бусульфану, меншою мірою — циклофосфаміду, метотрек-сату; пошкодження підшлункової залози — аспарагіназі; порушення коагуляції — аспарагіназі, мітраміцину.
Цитостатичним препаратам, особливо циклофосфану, бусульфану, антрацикліновим антибіотикам притаманна токсична дія на печінку. Вона проявляється зміною біохімічних показників крові та появою жовтяниці. Зростання в крові рівня білірубіну, трансаміназ. кислої фосфатази до 2—5 разів понад верхню межу норми (II ступінь токсичності за шкалою ВООЗ) не є протипоказанням до проведення хіміотерапії, а вимагає редукції разових доз цитостатиків на 50 %. Тому необхідно визначати в крові рівень
138
Розділ 6. Лікування злоякісних пухлин
білірубіну, трансаміназ перед кожним курсом хіміотерапії (не плутати з циклом у межах одного курсу) і після її закінчення.
До гепатопротекторів відносять ціанокобаламін (вітамін В^), карсил (легалон), есенціале, гепабене, гепар-композит. Доцільно застосовувати такі засоби, як метіонін, ліпоєву кислоту, кокар-боксилазу або АТФ. Третій ступінь печінкової токсичності (перевищення рівня біохімічних показників крові більше як у 5 разів понад верхню межу норми) є протипоказанням до застосування цитостатичних препаратів.
Нефротоксична дія притаманна комплексним сполукам платини, меншою мірою — метотрексату, проспідину. Лікування препаратами платини необхідно проводити на фоні гіпергідратації. Зростання в крові рівня сечовини, креатиніну до 2—3 разів понад вищу межу норми є також показником до редукції разової дози цисплатину на 50 %. При більш високому зростанні в крові рівня сечовини, креатиніну, появі протеїнурії та гематурії необхідно негайно припинити хіміотерапію. Медикаментозна терапія порушення функції нирок включає такі препарати, як леспенсфрил, пілозурил, сечогінні засоби.
Медикаментозний цистит спостерігається при хіміотрапії хо-локсаном (іфосфамід), високими дозами циклофосфану. Для запобігання холоксанозалежному циститу застосовують уромітек-сан. В усіх інших випадках проводиться симптоматична терапія протизапальними засобами рослинного (мучниця, кукурудзяні приймочки) та синтетичного походження (від уробесалу до новітніх), спазмолітиками (но-шпа).
