Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
128
лікування з їхнім обов'язковим повторенням через певні проміжки часу. Тривалість перерви між циклами хіміотерапії обирають таким чином, щоб за цей час настало відновлення можливих пошкоджень у нормальних тканинах та органах. Відомо, що репарація пошкоджень у клітинах відстає в часі та інтенсивності від аналогічних процесів у нормальних тканинах. Тому кожен наступний цикл хіміотерапії поглиблює пошкодження в пухлині і ніби заново діє на нормальні структури.
Курсовий спосіб комбінованої хіміотерапії відрізняється вії циклового інтермітивного тим, що лікування є тривалим і не передбачається перерви для репарації пошкоджень у нормальних тканинах та органах. Разові дози цитостатиків, спосіб і ритм їхнього введення визначають терапевтичним протоколом, а тривалість лікування обмежена моментом появи побічної дії препаратів.
Важливою передумовою високої ефективності та зведення іи мінімуму побічної дії протипухлинної терапії є врахування факторів, які вимагають проведення корекції разової дози цитостатиків або негайного припинення лікування. Це стосується насамперед показників іемопоезу, функціонального стану нирок, печінки. Наприклад, при зниженні числа лейкоцитів у периферійній крові до 2,5—3,9- І09/л, а тромбоцитів до 7,5—9,0- 109/л разову дозу більшості цитостатиків необхідно зменшити на 50 %. Якщо число лейкоцитів у крові менше ніж 2,5- 109/л, а тромбоцитів — менше ніж 7,5- 109/л, хіміотерапію негайно припиняють.
Подібна корекція разових доз цитостатиків здійснюється при збільшенні в крові рівня креатиніну, сечовини, білірубіну. Зниження функції нирок, печінки, інших органів і систем до III—IV ступеня за класифікацією ВООЗ та Міжнародного протиракового союзу є протипоказанням до лікування цитостатиками.
Ад 'ювантна хіміотерапія передбачає застосування цитостатич-них препаратів після радикального хірургічного лікування з метою ліквідації доклінічних мікрометастазів злоякісної пухлини, які залишилися після радикальної операції. Кінцева мета такого лікування — збільшення тривалості життя хворих, зокрема періоду без клінічних проявів хвороби. Ад'ювантна хіміотерапія виявилась ефективною при пухлині Вільмса, деяких м'якотканинних саркомах у дітей, остеосаркомі, раку грудної залози, шлунка. Для такого лікування використовують лише ті цитостатики та схеми
Розділ 6. Лікування злоякісних пухлин
комбінованої хіміотерапії, які є високоефективними при лікуванні дисемінованих форм пухлин конкретної локалізації Доцільно враховувати індивідуальну чутливість пухлини до цитостатиків на основі даних лабораторного дослідження (онкобіограм).
Неоад'ювантна хіміотерапія — спосіб лікування онкологічних хворих переважно на стадіях локально-регіонарного поширення патологічного процесу, коли на першому етапі застосовується ци-тостатична терапія, ефективність якої впливає на доцільність і характер проведення після радикальних операцій ад'ювантної хіміотерапії.
Неоад'ювантна хіміотерапія передбачає такі етапи лікування:
1. Первинна, або індукційна, хіміотерапія з подальшою клінічною та морфологічною оцінкою її ефективності.
2. Як основний етап лікування — радикальна операція, рідше — променева терапія.
3. Заключний етап — ад'ювантна терапія — цитостатична, променева, гормональна або обгрунтована відмова від неї в тих випадках, коли патологічний процес виявляється резистентним до перерахованих модальностей.
Ефективність неоад'ювантної хіміотерапії вперше було продемонстровано у хворих на остеогенну саркому. Віддалені п'ятирічні результати лікування із застосуванням неоад'ювантної хіміотерапії були кращими, ніж комбінації радикальних операцій з ад'ювантною хіміотерапією.
Залежно від шляхів уведення цистостатиків в організм хворого розрізняють системну та локально-регіонарну хіміотерапію. Системна хіміотерапія передбачає введення препаратів через рот, внугрішньом'язово, внутрішньовенно, рідше — ректально або підшкірно. Препарати проникають у циркулюючу кров і розподіляються по всьому організму. На жаль, рівень захоплення та фіксації цитостатиків пухлиною рідко має перевагу над нормальними тканинами з високим рівнем мітотичної та метаболічної активності. Тому при системних способах протипухлинної хіміотерапії рідко вдається уникнути побічної дії лікарських засобів на нормальні структури організму.
Локальна цитостатична терапія передбачає нанесення лікарських засобів у формі мазей або розчинів безпосередньо на поверхню пухлини чи їхнє введення в серозні порожнини (плев-
9 — 4-1912 129
Частина перша. Загальна та теоретична онкологія
130
ральну, черевну), спинномозковий канал, просвіт сечового міхура.
До регіонарної хіміотерапії зараховують способи інфузійного та перфузійного підведення цитостатиків через артеріальні та лімфатичні судини безпосередньо до органа, в якому розташована пухлина.
Згідно з рекомендацією Комітету експертів ВООЗ, розрізняють чотири ступені об'єктивного ефекту при хіміотерапії солідних форм злоякісних пухлин.
1. Повна регресія — зникнення всіх об'єктивно зареєстрованих уражень.
2. Часткова регресія — зменшення розмірів усіх або окремих (за умови відсутності прогресування інших) об'єктивно зареєстрованих вогнищ на 50 % та більше.
