Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Саме ці особливості слів-займенників — відсутність конкретно виявленого матеріального змісту, узагальнююче їх значення — дають підстави не прирівнювати їх до іменників, прикметників і числівників, як це зробив О. М. Пєшковський2, а виділити їх в окрему самостійну частину мови, вважати їх лише співвідносними з іменними частинами мови.
Як і числівник, займенник характеризується строкатістю граматичних (морфологічних і синтаксичних) ознак. Одні з займенників відрізняються від інших частин мови відсутністю категорій роду і числа, інші — особливістю системи відмінювання (наявністю суплетивних форм, невластивими для іменних частин мови закінченнями, нерозчленованістю основи і флексії тощо). Тому про граматичні ознаки займенників буде сказано при розгляді кожного окремого розряду.
§ 117. Розряди займенників за значенням. Граматичні ознаки окремих розрядів займенників. Вживання займенників
1. Особові і особово-вказівні.
До особових займенників належать я, ти, ми, ви; до особово-вказівних — він, вона, воно, вони. Особові займенники не заміщають іменників. Займенник першої особи я означає особу, яка говорить; займенник другої особи ти означає співрозмовника — особу, до якої звернена мова, або уособлений предмет. Напр.: Я — громадянин Радянського Союзу (Маяк.). O мій народе, Прометея ти маєш душу молоду (С.). Гей, червоне знамено, ти від партії дано! (Т.).
Займенники я (мене, мені...), ти (тебе, тобі...), не маючи категорії роду, можуть мати значення будь-якого роду. Рід їх буде залежати від статі особи, на яку вказує даний займенник. Наприклад, у реченні Ну, як мені забуть далеку Білу гору займенник мені буде мати значення того чи іншого роду залежно
1 Ленинский сборник, XII, стор. 223.
2A. М. Пешковский, Русский синтаксис в научном освещении, 7-е изд., гл. VIII, 1956, стор. 153—164.
20*
307 від того, на особу якої статі — чоловічої чи жіночої — він указує. При читанні значення роду встановлюємо з контексту: Ну, як мені забуть далеку Білу гору... і теплий блиск очей (там трави в тумані...), що зрадили Л€ЄНЄ >••• де в ніч ясну, прозору носився з вітром я скажено на коні (С.). Займенник я вказує на особу чоловічої статі тому, що дієслово минулого часу носився має форму чоловічого роду.
Займенники я, ти можуть не тільки вказувати на конкретну особу (на говорящого або співрозмовника), а й набувати узагальнено-особового значення, напр.: «Наївний реалізм» всякої здорової людини, яка не побувала в божевільні або в науці у філософів-ідеалістів, полягає в тому, що речі, середовище, світ існують незалежно від нашого відчуття, від нашої свідомості, від нашого Я і від людини взагалі (В. І. Ленін). Якщо ти людина, не називай людиною того, хто не дбає про народ (Н. тв.).
Розмовній мові властиве вживання емоціонально забарвлених зворотів з формами давального відмінка особових займенників я, ти (так званий давальний інтимізуючий), а саме: форм мені, тобі, вам, які своїми функціями наближаються до часток.
Так, переважно в наказових заперечних реченнях та наказових реченнях з відтінком застереження вживається форма давального відмінка мені, яка показує зацікавленість особи, що говорить, у виконанні дії співрозмовником, напр.: Ти мені не пустуй. Гляди мені не помились! Не зіпсуй мені пилки. Форма мені може також виражати досаду, роздратування: Оце ще мені дитина! Oxt ці мені хлопці!
Форми давального відмінка тобі й вам емоціонально підкреслюють дії і явища, поєднуючи їх з особою співрозмовника ти, ви, напр.: От тобі, бабо, і Юр'їв день (Н. тв.). Оце вам так річка. Особа може також виражатись узагальнено: Завжди тобі щось знайдеться.
Займенники я, ти і займенники ми, ви протиставляються як форми однини і множини. Але категорія числа особових займенників істотно відрізняється від категорії числа іменників. Іменники у формі однини вказують на один предмет (стіл, книжка), а ці ж іменники в формі множини (столи, книжки) вказують на ряд однорідних предметів. Але якщо займенник я означає одиничність — вказує на особу — ту, що говорить, то займенник ми вказує не на ряд говорящих осіб, а на говорящого разом з іншою особою чи особами: ми означає «я і ти», або «я і ви», «я і хтось інший чи інші», напр.: Лиш ми, робітники, ми, діти святої армії труда, землею будем володіти, а паразитів жде біда («Інтернаціонал»). Таке ж співвідношення форм однини і множини займенників ти — ви, з тією лише відмінністю, що займенник ви вказує на кількох співбесідників і дорівнює значенню «ти і ще хтось».
У сполученні із займенником ти, він або іменником в оруд-
.308 ному відмінку з прийменником з займенник ми означає «я і хтось» (один із варіантів так званого соціативного підмета), напр.: Ми з тобою... Ми з ним... Ми з братом... або: На бій і подвиг іменем свободи удвох з тобою сподівались ми (Б;).
В публіцистичному і науковому стилях мови займенник ми може вживатись в значенні «я» (авторське ми) як засіб зближення промовця з аудиторією, напр.: Ми вважаємо, що... Ми вже зазначали, що... Ми можемо навести такі приклади... Коли ми порівняємо кут А з кутом B9 то...
