Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Займенник ви вказує на багатьох осіб, до яких звернена мова, напр.: Якби ви знали, паничі, де люди плачуть живучи, то ви б елегій не творили... (Шевч.).
У художніх розповідях займенник ви може вживатись із узагальненим значенням: Ви дивитесь і дивуєтесь; вам здається, що ви йдете не по вбитій дорозі зеленого степу, а якимсь невідомим краєм краси та чару. Ви озираєтесь. Вітер не мчиться вам назустріч, не пестить холодком вашого обличчя, затих (Мирн.).
Займенник ви вживається в увічливо-пошанній функції замість ти при зверненні до однієї особи, причому дієслово-присудок з ним узгоджується у множині, напр.: — Товаришу гвардії старший лейтенант!.. Ви побережіться,— ледве міг розібрати Брянський (Гонч.).
При займеннику ви із значенням пошанної множини іменний присудок, виражений повним прикметником, може стояти як у формі множини, так і в формі однини, напр.: Ви хворий? Ви хворі? Ви хвора?
Із зв'язкою бути, зробитись та ін. прикметник у ролі присудкового слова при такому підметі має тільки форму множини, напр .'.Ви були хворі? Форму множини також має присудок, виражений пасивним дієприкметником, напр.: Ви здивовані? Я бачу — ви задоволені.
При займеннику ви (замість ти) в ролі іменного присудка не вживаються нестягнені форми повних прикметників типу Ви добрая, Ви добрії. Взагалі при займеннику ви вживаються повні стягнені форми прикметників, більш зручні для вираження присудковості.
Присудок-прикметник у множині порівняно з присудком в однині повніше передає емоцію ввічливості, характеризуючись відсутністю інших емоційних відтінків, офіціальністю. Присудок-прикметник в однині при займеннику ви надає висловленню різних емоціональних відтінків— приязні, інтимності, фамільярності тощо; напр.: А ви сердитий! Ви чудова!
Коли при займеннику ви із значенням пошанної множини стоять слова який, якийсь, такий, один, весь,— то прикметник-присудок ставиться тільки в однині, напр.: Яка ви гарна! Якийсь ви невеселий. Такий ви добрий. Один ви сердитий. Ви вся мокра.
До особово-вказівних займенників належать він, вона, воно, що вказують на особу, про яку йде мова і яка участі в розмові не бере. Від особових ці займенники відрізняються тим, що 1) вони вживаються в мові як заступники іменників, виступаючи як їх еквіваленти, морфологічні синоніми, напр.: Володя Ульянов вчився відмінно. З класу в клас він переходив з нагородою; 2) можуть вказувати як на особу, так і на неживий предмет, напр.:
309^ Він ішов цілий день (ішов дощ, ішов брат); побачив товари-ша — побачив його і побачив пароплав — побачив його.
Особово-вказівними займенники він, вона, яо«о називаються тому, що а) вони об'єднали в одній парадигмі форми називного відмінка вказівного займенника він, вона, воно і форми непрямих відмінків старого вказівного займенника и (иже), я (яже), є (еже). Відмінкові форми їх спільні з формами вказівних займенників цей, той (порівн.: його — цього, того; йому — цьому, тому і їй — цій, тій і т. п.); б) в них є спільні риси з особовими займенниками я, ти, а саме: за допомогою займенників він, вона, воно, вони так само, як і за допомогою особових займенників я, та, ми, ви, творяться аналітичні дієслівні форми минулого часу та форми умовного способу; займенники він, вона, воно, вони так само, як і особові займенники, можуть мати при собі означення тільки відокремлені, напр.: Стомлений, він на хвилину лягав на канапу в залі інституту чи схилявся над столом лабораторії (Скл.).
Займенник третьої особи воно, крім прямого значення, може вживатись:
а) із значенням вказівності (порівнюється займеннику це), напр.: Андрій поглядав на розвалені кам'яниці і радісно хитав головою:— Га! Вже воно так довго не буде! Вони як візьмуть у свої руки, то швидко пустять пару (Коцюб.). Коли займенник воно втрачає значення вказівності, він виступає у функції частки: Поділять тебе, земле, ой, поділять. Не дурно ж іде чутка... Вже воно щось є... і моєму дадуть (Коцюб.).;
б) з відтінком неозначеності: Курить щось по дорозі. Що воно біжить так прудко? (Коцюб.);
в) із значенням зневаги, напр., у зверненні Хоми Гудзя до Андрія Волика: Чого ти чванишся? Старці, злидні, животи з голоду присохли до спини, а воно приндиться. Кажу— наймай. Каятимешся потім (Коцюб.).
2. Зворотний займенник себе завжди відноситься до суб'єкта дії (стану), напр.: Оце хочу набрати собі на новий корсет (H.-JI.). Ти сонця, світу і пісень собі набрала в комсомолі (Мал.). Серед доменних цехів, що визнані жюрі передовими по Союзу, криворізькі доменщики знайшли й себе. Отже, вони повернули собі втрачене звання передовиків цеху радянської металургії (3 газ.).
Займенник себе не має ні категорії роду, ні категорії числа. Він, як правило, буває в реченні залежним членом (додатком), вказуючи на об'єкт, тотожний з суб'єктом дії (стану), тому йому невластива форма називного відмінка.
В усній розповідній мові слово себе може виступати в ролі частки, яка надає дії (станові) різних відтінків значення: інтенсивності, невимушеності, вільного саморозвитку тощо. У таких випадках зв'язок слова себе з членами речення послаблюється, напр.: З-за кіп промінь сонячний і собі глянув на полотно (Гол.).
