Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
310^ Хлоп'я в садку собі гуляло та й забажало на іграшки вужа піймать (Гл.).
Займенник собі у давальному відмінку в розмовній мові може вживатися на означення протиставлення себе оточенню або байдужого ставлення до нього чи суб'єкта, напр.: Та нехай собі як знають, божеволіють, конають,— нам своє робить: всіх панів до 'дної ями, буржуїв за буржуями будем, будем бить, будем, будем бить (Т.). А він собі посміхається. А Ганна собі своє робить. І в цих випадках займенник собі виступає в ролі частки.
Займенник собі може входити до ідіоматичних виразів. Так, вираз сам по собі означає «без сторонньої допомоги», напр.: Мак виріс сам по собі (тобто його ніхто не сіяв); вираз йому не по собі означає, що йому недобре, що він погано себе почуває.
3. Вказівні займенники. До вказівних займенників належать той, цей, такий, стільки. Займенники цей, той вказують на абстраговане виділення якогось окремого предмета з ряду інших подібних або ж на абстраговане узагальнення якоїсь ознаки предмета.
Займенники цей і той, вказуючи на виділені предмети, виражають відтінки просторової ознаки, а саме: цей вказує на предмет, що знаходиться на близькій відстані від того, хто говорить, або ж на предмет, тільки що згаданий; той вказує на предмет, раніше згадуваний або віддалений від того, хто говорить, напр.: На цю неділю обов'язково треба буде... на цю неділю ж ярмарок. На ту неділю або й серед тижня — сход (Гол.).
Займенник такий вказує на ознаку предмета в її абстрагованому узагальненні, подібну до якоїсь іншої ознаки, напр.: Вона обернулась до нього, поправила бант на собаці, такий же блакитний, як її сукня, і дала Мільтонові тартинку з маслом (Коцюб.).
Займенник такий вживається і з прикметниками для підсилення вираженої ними ознаки: Аж суне вовк — такий страшенний та здоровенний!.. (Гл.). Найдужче серце боліло в неї за Гафій-ку — таке молоде, єдина дитина і мусить голодом моритись (Коцюб.).
Займенники цей, той, такий співвідносні з прикметниками: вони мають категорії роду, відмінка і числа відповідно до означуваного слова; в реченні виступають переважно у функції означення.
Займенник стільки має значення неозначеної кількості, напр.: В моєму серці стільки ще пісень, ще стільки слів несказаних у серці (С.). Цей займенник, співвідносний з кількісними числівниками, завжди вживається в такому сполученні з іменниками, яке виступає в ролі нерозчленованого додатка (якщо іменник означає назву неживого предмета) або підмета. У цих двох випадках займенник вступає із сполучуваним іменником у зв'язок керування; в інших відмінках він узгоджується з іменником.
311^ Займенники оцей (оця, оце, оці), отой (ота, оте, оті), отакий (отака, отаке, отакі) вживаються тільки в експресивно забарвленому розмовному мовленні і книжним стилям мови не властиві.
Займенники сей, ся, се, сі (отсей, -я, -е, в сучасній літературній мові вживаються мало. Вони виступають як діалектизми і архаїзми, що мають відповідні стилістичні функції, виражаючи урочистість, іронію тощо. У мові письменників XIX і початку XX століття займенник сей зустрічається частіше. Форми займенника сей використовуються іноді в поезіях як евфонічний засіб, напр.: Хто се, хто се по сім боці чеше косу? Хто се? (Шевч.).
У стійкому експресивному сполученні такий-сякий (або сякий-такий) виступає вказівний займенник сякий (самостійно він не вживається), напр.: Замість сіней Пилип зробив сяку-таку примостку... (Мирн.). Сякі-такі вареники, а все кращі галушок (Н. тв.).
Займенники таке (така, таку, такі), те (та, ті), це (ця, ці), се (ся, сі) можуть мати нестягнені форми: такеє, такая, такую, такії, теє, тая, тую та ін. Вони вживаються, як і аналогічні форми прикметників, у народнопоетичній мові: А вже ж ця я слава по всім світі стала (Н. тв.). / там степи, і тут степи, та тут не такії (Шевч.).
Вживаючись без вказівного значення, займенник той (та, теу ті) виступає в розмовному і поетичному образному мовленні як стилістичний засіб виділення і підкреслення предметів чи їх ознак. У такій ролі цей займенник частіше зустрічається в порівняннях, де слова як, неначе, мов і под. сполучаються з формами займенника той, напр.: Аж ось двері розчинилися, і, як та ясочка, вскочила Галя в хату (Мирн.). Завив, як той вовк (Н. тв.).
4. Присвійні займенники. Займенники мій, наш показують належність якогось предмета першій особі, напр.: Комсомольський квиток мій лежить на столі (Мал.). В ідеї нашій> в нашій праці, в нашій сміливості — сила наша (Коцюб.).
Займенники твій, ваш показують приналежність якогось предмета другій особі, напр.: Батьківщина моя, мені в світі нічого не треба, тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти (Мал.).
Займенник свій вказує на приналежність предмета діючій особі і так само, як зворотний займенник себе, може відноситись до будь-якої особи (1-ї, 2-ї або 3-ї) як в однині, так і в множині. В зв'язку з цим займенник свій називають присвійно-зворотним. Напр.:
Я склав собі картотеку Я подав свою картотеку
Ти » » » Ти » » »
Він » » » Він » » »
