Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
4) -я--суфікс, за допомогою якого утворені первісні дієприкметники, що згодом перейшли в звичайні прикметники із
285^ значениям якостей і властивостей: розвинений, доступний, по-жйвний (харч), учений (чоловік), придйтний (екземпляр), улюблений, непробудний, непохйтний, незабутній (наголос несталий);
5) -уч- (-юн-), -ач- (-ЯЧ-), -ущ- (-ющ-), -ащ- (-ящ-) — суфікси, за допомогою яких від дієслівних основ творяться прикметники, що означають стан чи схильність до певної дії: блискучий, колючий, балакучий, пекучий, лежйчий, гарячий, палючий, кипучий, загребущий, видющий, пропащий, гулящий (наголос на суфіксі).
§ 107. Творення відносних прикметників
Ці прикметники творяться частіше від іменникових, рідше від дієслівних та прислівникових основ за допомогою таких суфіксів:
1. На означення приналежності, походження або призначення:
1) -ськ-, -цьк-: батьківський, столярський, слюсарський, секретарський, бондарський, морський, ткйцький, учительський, то-варйський (наголос несталий); бідняцький, середняцький, козйць-кий (зберігається наголос іменника);
2) -ач- (-ЯЧ-): дівчйчий, хлоп'ячий, дитячий; від назв тварин: мйшачий, жйб'ячий, телячий, курячий (зберігається наголос іменника);
3) -ин- (-Ін-): солов'їний, горобиний, журавлиний (наголос на суфіксі).
2. На означення матеріалу, з якого зроблено предмет:
1) -ан- (-ян-): полотняний, дерев' яний, сукняний, жерстя-нйй, гречаний, пшоняний, солом'яний, вівсяний (наголос несталий).
Наголос на суфіксі -ян- мають: а) прикметники, утворені від тих іменників чоловічого та середнього роду, в яких наголос на закінченні, напр.: вівсЯний (порівн.: вівса, вівсу, вівсом і т. д.), пшонйний (пшоно), полотнЯ-ний (полотно), вапняний (вапно); б) рідше — прикметники, утворені від тих іменників жіночого і середнього роду, що мають наголос на корені, напр.: гречаний (гречка), полум'яний (полум'я), дерев'яний (дерево), олов'яний (олово).
Наголос на закінченні буває: а) в прикметниках, утворених від іменників III відміни, напр.: жерстянйй (жерсть), шерстяний (шерсть), мідяний (мідь), але нитяний (порівн. з іменником нить, що має збірне значення); б) в прикметниках, утворених від двоскладових іменників І відміни, напр.: земляний (земля), крижаний (крига), смолянйй (смола); відхилення становлять прикметники буряний (б$ря), глиняний (глина), росяний (роса), зоряний (зоря).
Паралельний наголос (на корені і на суфіксі -ян-) мають здебільшого прикметники, утворені від трискладових іменників, в яких наголос стоїть иа другому або на третьому складі, напр.: капустяний і капустяний (капуста), картопляний і картопляний (картопля), бавовняний і бавовняний (бавовна).
Паралельний наголос мають також такі прикметники, утворені від двоскладових іменників: весняний і веснЯний, вогняний і вогнЯний; у прикметниках водяний і водяний наголос диференціює значення.
286^ 2) залізний, мідний, камінний, житній, а також на означення сорту: хлібний (квас), рибний (суп) — наголос на корені;
3) -«а**- походить від -иць-): чорничний (від чорнйці)\ полуничний (від полуниці);
4) -Oe-, f-єв-,); вербовий, дубовий, кленовий, паперовий, осиковий; смушевий, баєвий.
Суфікси (-ев-), -ов- (-ьов-, -йов-) вказують на матеріал даного предмета, напр.: смушевий, баєвий, вербовий або ознаку предмета за його призначенням чи походженням, напр.: ово^-вгш, службовий, луговий.
Суфікс f-єв-^ вживається в прикметниках, утворених від. іменників м'якої та мішаної груп, якщо наголос у прикметнику падає на суфікс або на корінь, напр.: серпень — серпневий, асшп-тл — життєвий, груша — грушевий, — овочевий, сланець — сланцевий, радш— радієвий, плюш — плюшевий.
У прикметниках, утворених від іменників твердої групи, незалежно від місця наголосу, вживається суфікс -ое-, напр.: жар — жировйй, Звір — дворовий, береза — березовий, ясен — ясе-новий, вербй — вербовий.
Якщо наголос у прикметнику падає на закінчення, вживається суфікс -ов- [-fojoe-, -(й)ов-\, незалежно від того, до якої групи належить іменник, від якого утворено прикметник, напр.: хвйля — хвильовий, поле — польовий, З/я — дійовий, лсеяса — межо-вйй, гуж — гужовйй, Зоц — дощовйй.
Л. А. Булаховський роз'яснює, що наголошення з цим суфіксом в теперішньому стані літературної мови не виявляє виразної системи. Деякі пізніші утворення (низка культурних понять) відбивають досить помітний вплив польської мови з ЇЇ наголосом на передостанньому складі слова.
З того, що більш-менш чітко опізнається і в межах сучасних відносин, відзначимо: багатоскладові (понад три склади) звичайно не мають на собі кінцевого наголосу: березовий, смерековий, берестовий, гарбузовий, паперовий. Відхиляються лише окремі утворення із повноголоссям, як-от: передовий, голосовий, похідні від слів типу перед, голос тощо.
У трискладових, похідних від назв рослин, переважно наголошується передостанній склад слова: вишневий, в'язовий, грабовий, дубовий, кленовий, л/с/со-вшЗ, сосновий, бобовий, бузковий, грибовий. Старовинний наголос зберігся в буковый, івовий.
Низка слів на -евий (-ввий) з наголосом на с маютьfпри собі паралельні на -овий (-йовий, -ьовий): грошевий і грошовий, краєвий і крайовий, життєвий і життьовий
