Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Для сучасної літературної мови в цих відмінках звичайними є повні прикметники із стягненими закінченнями. Напр.: Яка ти розкішна, земле! (Коцюб.). Над нами, товаришу, небо прозоре, відкрите, як синє шатро. Для нас розквітають сади неозорі... (Пл.).
Нестягнені форми частіше трапляються в поетичній мові, де вживання їх здебільшого викликається вимогами стилю. Напр.: І широкую долину, і високую могилу, і вечірнюю годину, і що снилось, говорилось—не забуду я (Шевч.). Це ж вона, вона, чий образ тузі втихнуть не дає! Ce те тихе, нездобуте щастя вбогеє моє (Фр.). Зостануться, наче казка, мов маяк у далині, штурмовії ночі Спаська, волочаївськії дні (Алімов).
Короткі (нечленні) прикметники — це прикметники без закінчення. Вживаються вони лише в формі називного відмінка однини чоловічого роду паралельно з формами повних прикметників, напр.: винен, повинен, варт, годен, повен, певен, готов, ла-ден та деякі інші. Всі вони вживаються і в повній формі: винний, вартий, гідний, повний і т. п. Зустрічаються короткі форми прикметників переважно в розмовній мові, віршах і народних поезіях, напр.: Зелен стан, красен стан, славен краю Дагестані (Т.). Пливе човен, води повен (Н. тв.). І шумить, і гуде, дрібен дощик іде (Н. тв.).
Примітка. Короткі, або нечленні, прикметники історично є давніші від повних, або членних. Вони відмінювалися подібно до іменників; наприклад, прикметник новъ (чол. рід) відмінювався, як іменник плодъ; нова (жін. рід)— як іменник рука: ново (середи, рід)— як іменник село. Повні, або членні, прикметники утворилися від злиття коротких з відповідними відмінками давньоруських вказівних займенників и (чол. рід), я (жін. рід) та е (середи, рід), які відігравали тоді роль родових членів (подібно до німецьких der, die. das). Так, наприклад, у називному відмінку однини чоловічого роду з форми новъ та и спо-чатку утворилася форма новъи, а далі внаслідок відповідних фонетичних змін новий (новъи, фонет. новъjbновыйновий); в родовому відмінку з нова та его утворюється новаєго; в давальному — з нову та ему утворюється нову ему, а потім під впливом форми займенника тому ця форма переростає в новому. В називному відмінку однини жіночого роду з форми нова і я розвивається новая (фонет. Hoeaja), з якої внаслідок втрати інтервокального / та стягнення звуків у закінченні утворюється сучасна форма нова (нова]'а->новаа->нова); в назив-
277^ ному відмінку середнього роду з ново і є спершу виникає новое, далі звук о уподібнюється до наступного звука е і розвивається новее (фонет. нове je), з якого внаслідок утрати інтервокального j та стягнення звуків у закінченні утворюється сучасне нове (нове]'е-+новее-+нове) і т. д.
§ 100. Тверда і м'яка групи прикметників
Прикметники за характером приголосного в кінці основи перед закінченням поділяються на дві групи: тверду (веснян-ий, веснян-а, веснян-е) і м'я к у (осінн-ій, осінн-я, осінн-є). Більшість прикметників належить до твердої групи. Основи цих прикметників закінчуються на твердий приголосний.
До них належать: 1) прикметники, що перед кінцевим приголосним основи мають голосний: тугий, сизий, гарячий, дужий, старіший, тямучий, куций, готовий, любий, милий, безголосий; 2) прикметники з суфіксальною основою на я при попередньому приголосному: безпорадний, безробітний, величний, відповідний, довічний, заможний, західний, книжний, майстерний, модний, нагірний, народний, поперечний, природний, продажний, рідний (своєрідний, різнорідний і т. п.), семирічний, східний, тогобічний, тотожний; 3) всі короткі форми прикметників з твердим приголосним у кінці основи: жав, здоров, рад, ясеи, зелея і т. ін.; 4) всі присвійні прикметники з суфіксами на -/в -іш (-Ін): Пет-
рів наказ, батьків малюнок, братів сад, Олексіїв город, Мотрин батько, Варчин олівець, Маріїн твір, Софіїн брат.
До м'якої групи належать прикметники, основа яких закінчується м'яким приголосним. В називному відмінку однини вони мають закінчення -ш, -я, -є. До цієї групи належить не так багато прикметників. Основи майже всіх цих прикметників закінчуються на я з попереднім приголосним, а саме: безодній, без-сторонній, братній, будній, верхній, вечірній, всесвітній, городній, давній, достатній, древній, дружній\ житній, задній, крайній, кутній, літній, майбутній, матерній, могутній, мужній, «еза-бутній, нижній, обідній, останній, передній, пізній, порожній, присутній, путній, ранній, самотній (але самітний), середній (посередній), синій, спідній, сторонній, сусідній, хатній, художній, а також прикметники на -иін(ій), -жн(ій), утворені від прислівників: внутрішній, вчорашній, домашній, завтрашній, колишній, зовнішній, тутешній, ранішній, ближній, справжній, поздовжній і т. п. До цих прикметників приєднуються аналогічно утворені прийдешній, сінешній і ін. та декілька, прикметників на -ш (після основ на у): безкраїй, довговіїй, короткошиїй.
1 Іноді мають місце і паралельні форми з різною семантикою: дружний (колектив) — дружній (привіт або шарж).
278^ Зразки відмінювання
Відмінки Тверда група
Однина Множина
