История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
121 плавними та [п], що перебували в аналогічній позиції. Найімовірніше, що раніше задньоязикові палаталізувались і в такій позиції, але «пізніше вони стверділи в усіх діалектах — перед г, 1, п, а в празахіднослов'янських, крім того,— і перед v (інакше кажучи, перед усіма приголосними)» 8K Однак більшість дослідників у збереженні західними діалектами спільнослов'янської мови задньоязикових у сполученні з [v] перед [еі, [і] з дифтонгів [oil, [аі] вба-г чають дію інших причин, причому вважають, що це явище навіть у своїй початковій формі не набуло спільнослов'янського характеру. Так, О. М. Селіщев неоднаковість долі [gv], [kv] перед Её] та [і] у слов'янських діалектах доісторичної епохи пояснює різним ступенем зближення приголосних у вимові цих сполучень. У тих діалектах, на основі яких формувались східно- і південнослов'янські мови, приголосні [gl + [vi і [kl + [vi у позиції перед Iel та Iil (ч- [oil, [аі]) вимовлялись як щільно поєднані звуки, що зумовило виникнення в них процесу регресивної асиміляції: пом'якшений [vi вплинув на попередній задньоязиковий, який внаслідок такого впливу теж пом'якшився, змінившись далі у палатальний зубний А р тих діалектах, на основі яких сформувались західнослов'янські мови, тісного поєднання [gl, [k] з [v] при їх вимові в такій позиції не було, тому в них задньоязикові не підпали впливові пом'якшеного [v] і залишились без будь-яких змін 90.
З відмінною вимовою звукосполучень [gv], [kv] перед [el, [ііпов'я зує збереження в них [g] і [к] західними діалектами спільнослов'ян ської мови і зміну на зубні в східних та південних також С. Б. Берн штейн та ін. Слова з [кв] перед колишнім [е]ч-Іоі], як-от укр квіт, квітка, квітнути, блр. кветка, в східнослов'янських мовах виникли «пізніше і належать до українсько-білорусько-західно слов'янських лексичних ізоглос» 91, а слова з коренем квил-, квел-як укр. квилити, рос. діал. квелитьу блг, квича (верещати), с.-х квйчати, словен. kvioati (поряд з cvicati), зберегли [kl перед [vi тому, що вони за своїм походженням і значенням звуконаслідувальні, а подібні слова вимовляються в багатьох мовах з задньоязикови ми приголосними. Ономатопоетичним фактором пояснюється'й [g у рос. діал. огвездить паралельно до озвездить в інших діалектах 92
§ 35. Третя палаталізація задньоязикових. Давні індоєвропей ські [gl, fk], [х] не тільки змінювались на слов'янські [dz'l, [c'l [s'l або [s'] в позиції перед [є] та [і] з дифтонга [oil, IaiJLa й на [dz'l [с'], [s'] з^йших фонетичних умов. Так, рриголосниМІПрмінився в [dz'l (-»Лг'іАіісля голосного переднього ряду: *poibdza
(->• роїьга); пор. укр. пільга; *къ&^ь *къп§с1*kbngz'b), пор. д.-р. кьнлгыни; ,приголосниймЙМмінився aMc'lJy суфіксах
89 Трубецкой М. С. Об одной особенности западнославянских языков.— Вопр. языкознания, 1959, JSfe 2, с. 64.
90 Див.: Селище А. М. Зазнач, праця, с. 201—202.
61 Бернштейн С. Б. Очерк сравнительной грамматики славянских языков* с. 203.
Див.: Селищев A. Mt Зазнач, праця, с, 203#
122 -ік-, -ьк- після голосного переднього ряду перед голосним заднього ряду: *ovika ->¦ оуьс'а — д.-р. овьцту д.-іш?гЧоуіка, лит.^ЗуІке; *0^ькъ->¦ otbCb — д.-р. отець; приголосний(шузмінився Bfls'Laoo фРї у займеннику Vbse (ч- *уьхе), vbs'akb^-fi- *уьхакь) пюїя [ьі перед голосним переднього ряду [е] і заднього [а] — д.-р. вьсе, вьсшкъ, блг. есе, всяк, п. wsz- (wszystko, wszak), ч. vse, vsak і т. ін. Третя перехідна палаталізація [g], [к], [х], на відміну від першої та другої,Jryvia насліжРЖЛіе^ег^есивної, а прогресивної асиміля^ ції: вона зумовлювалася впливом не наступних, а попередніх голос?" них! відоувалася, і це и перш?фонетична умова, лише після голхх> ішгпедедаьогадядX3U.ІьП [Дта після ІгТ^як наприклад^ словах *1ісе (-Д *ііко) — д.-р. ликъ, лице\ *уёпьсь (ч-уёпькъ) — д.-р. еЪньць> лит. vainikas; mes§cb (ч- *mesqkb) — ст,-сл. мЪсщь, укр. місяць; все (ч~ *уьхе), dbrzati (ч-*drgati)—д.-р. дьрзати.
Певну роль відіграють у цій палаталізації й інші, додаткові фонетичні фактори, однак досі вони достатньо не вивчені. Незаперечним є лише те, що [gl, [k], [х] після [і], [ь], IgJ та [г'І зовсім не змінюються в позиції перед наступним приголосним: stbgna (дорога), mbgla, klikngti, уіхгь. Що ж до інших додаткових фонетичних рис, то вони нё завжди ясні. Складність питання третьої палаталізації задньоязикових, перш за все, полягає в тому, що досить часто відбувається хитання в її реалізації за тих самих фонетичних умов, напр.: zercalo —zerkalo, trojbca — trojbka, pronicati — pronikati. За однакових фонетичних умов, наприклад, звук [к] у суфіксі -ьк-іменників чоловічого роду змінився на [с'], а в суфіксі -ік--зберігся: гьпьсь, telbcb, сьгпьсь і ucenikb, gresnikv, у суфіксі -ік(а) іменників' жіночого роду його зміна на [c'J теж непослідовна: sinic'a, сьгпіс'а, ulic'a, desnic'a і сьгпіка і т, ін.
Загальновідома спроба О. І. Бодуена де Куртене пов'язати рефлексацію задньоязикових у позиції після [і], [ьі, [§], [г'І з місцем наголосу в слові, який вважав, що змінювалися на відповідні зубні тільки ті задньоязикові, що належали до наголошеного складу, а також припущення О. О. Шахматова, за ним Й. Зубатого, Т. JIepa-Сплавінського, В. Вондрака, М. С. Трубецького та інших про залежність цього процесу від якості наступного голосного, а саме — про можливість зміни задньоязикових на зубні лише перед нела1 біалізованими, хоч у поглядах на кількість лабіалізованих, що унеможливлювали таку зміну, у них не було єдності. Але ні акцентний принцип, ні принцип якості наступного голосного це можуть пояснити великої кількості фактів, які не обіймаються ними і які залишаються поза .дією аналогії, навіть при її ширбкому тлумаченні.
