История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
У функції протетичних приголосних виступали звуки IvJ із Iu] та [j] із ЦІ. Пдохетичний [vi послідовно розвинувся перед початковим голосним [у] та [ъ], тобто голосними, що своїм походженням пов'язані з індоєвропейським [и] — (у ч- 0, ъ й), ндпр.: *vykng-
75 Див.г Шахматов А. А. Очерк древнейшего периода истории русского языка, с. 13—14.
й Селищев A. Mp Зазнач, праця, с. 151.
112 ti — ст.-сл. выкнЖти, укр. навик, звикнути, рос. навык, корінь той, що й в ук-, уч- (наука, учити); vydra — д.-р. выдра, лит. udra, д.-інд. udrah; *vymg — укр. вим'я; vbpiti, ст.-сл. въпити, рос. вопити. Цим пояснюється, що в сучасних слов'янських мовах відсутня будь-яка варіантність у вживанні в цій позиції протези [v], тобто в них немає жодного слова, яке б починалось на [у] чи голосний, що виник з давніших [у] та Ы.
Протетичний [j] послідовно розвинувся перед [ь]: *jbgra, *jbgbla; *bmQ — ст.-сл. имя, укр. йму, *}ыпать — ст.-сл. имамь,
ст.-чеськ. jmam, ст.-польськ. imam; jbdg — ст.-сл. идж, укр. іду, ч. idu; *bs —>- *jbs, bz-> *jbz—ст.-сл. uc-, изрос. uc-, изукр. із, лит. is.
Відомий [j] і перед початковим [і], що виник з [Tl та з [eil:
*П* il-> *jil, гр. ч. jil (глина); *eiti iti -> jItI, лит.
eft і, ч. jit і, укр. іти.
На спільнослов'янському грунті розвинувся протетичний [jl також перед початковим [а] та Ге], і зберігся він в усіх сучасних слов'янських мовах, крім болгарської, що, як припускають, пізніше його втратила, хоч непослідовно, напр.: укр. я, яблуко, ягня, є, єсть; рос. я, яблоко, ягненок, есть; блр. я, яблык, ягня, ёсць; п. ja, jabjKO, jadnig, jest; ч. ja, jablko, jehne, jest, je; с.-х. ja, jaoyKa, jar/ъе, jScm; блг. аз, ябълка, діал. абълка, агне; ст.-сл. азъ, аблъко, агньць; пор. нім. Apfel, лат. agnus (ягня), est, лит. as (я), esti; д.-інд. aham (я).
Проте, можливо, що в говорах, на основі яких сформувалася болгарська мова, протеза ще при її виникненні не стала загальним явищем, оскільки вона «не була значущим елементом слова». Слова болгарської мови із споконвічним [j] його не втратили (яма, ярост), тому можна припустити, що й у таких словах, як аз, агне і под., він теж не зникав, а що ці слова взагалі завжди вживалися без нього 77.
Виникненням протетичного приголосного ще на спільнослов'янському грунті пояснюється, між іншим, те, що в сучасних слов'янських мовах, крім болгарської, усі слова, які починаються на [а] та [el, крім сполучників, часток і вигуків, належать не до споконвічно слов'янських, а до пізніших запозичень з інших мов, напр.: в українській атом, автор, абзац, адреса, агент, арик, акустика, етика, ера, епоха, електрика, ескадрон та інші. Відсутність протези перед [а], [е] у сполучниках, частках і вигуках досі в науці не знайшла однозначного розв'язання. На думку П. Ф. Фортунатова, перед початковим [а] та [е] в займенникових основах на спільноіндо-європейському грунті вимовлявся придиховий [hl, напр.: ha, ha, he. Він зберігся й у спільнослов'янський період, коли перед [a], [el розвивався протетичний приголосний [jl.
Отже, тоді, коли відбувався процес виникнення протетичного [jl перед довгим [а], [о], у займенникових основах ці голосні були
77 Див.: Бернштейн С. Б. Очерк сравнительной грамматики славянских языков, с. 186.
113 прикриті придиховим [hl, а значить не було умов для появи перед ними [j] чи [і]78. Пізніше придиховий приголосний у цій позиції занепав (ha ->- a, he->-e), звідки й виникли сучасні сполучники, частки й вигуки на [а], Ее] без будь-якої протези: укр. а, еге, ех; рос. а, ах, Ъ, эх, этот (із э + тътъ) та інші. Погляд П. Ф. Фортунатова поділяв також О. О. Шахматов 79.
Але з приводу цього питання висловлюються й інші гіпотези* Так, О. М. Селіщев аргументацію П. Ф. Фортунатова і О. О. Шахматова щодо придихового Ihl взагалі визнає непереконливою, я відсутність протези перед [а], [е] у слов'янських сполучниках, частках і вигуках пов'язує з особливим їх значенням умові, з специфічними умовами їх артикуляції, супроводжуваної певною експресією. Вказівна частка е, наприклад, вимовляється з попереднім закриттям гортані, а при такій вимові протетичний [jl перед.Іе] не міг розвинутися і при тій умові, що перед ним не було придихового [hl. Поява приголосного [hl у фонетичній системі окремих слов'янських мов у словах цієї групи відноситься до пізніших часів 80, як-от в українській геть, ген-ген, білоруській — гэты, ч. — hen, henky, hej, hat.
Виникав протетичний [j] також перед [б] та Igl: * ed- ->- *jed-, *jedti jesti, jeda — ст.-сл. тдь\ *gtr- *j§tr- д.-р. mmpo (печінка), гр. Ivтєра (нутрощі), *§ti *jgti, ст.-сл. уши; *gzykb->-j^zykb — ст.—сл. шыкъ> д.-р. шзыкъ, укр. язи/с, п. jgzyk; *gtry-> jgtry — ст.-сл. уктры, укр. ятровка.
З'являвся він і перeji [ul, хоч дуже рано в цій позиції почав занепадати, як припускають, «фонетичним шляхом у деяких синтаксичних умовах, що досі не піддаються визначенню» 81.
Очевидно, цей процес розпочався ще на останньому етапі розвитку спільнослов'янської мови, проте виявлявся він у різних їь діалектах з неоднаковою інтенсивністю. Для діалектів східнослов'янського ареалу цей процес став загальною закономірністю, що пізніше відбивають І ранні писемні пам'ятки давньоруської мови: оугъ (Ізб. 1076, 157), оугоу (Xp4 ап., 2 пол. XII ст., 64), оунии (86), оунъ (Ізб. 1076, 240; Є. Пут. XIII* 50), оунєць (81), оуноиїм (Ізб. 1076, 270 зв.), оуноиш (ЖС, XIII, 11), оуношю (33), унъ (ЛІ, 121) та ін.
