История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
130 вах можуть і по-різному видозмінюватись, що теж викликає відповідне чергування. Так, дифтонг з другим.компонентом [и] у позиції перед голосним розкладався на два самостійні звуки з перетворенням [и] у [v], а перед приголосними — змінився в [u]: *kouati kovati, *koujon kujQ.
У процесі історичного розвитку звукові чергування переростають у фонологічні, або фонемні, тобто набувають нового функціонального значення* Новий звук, що розвивався внаслідок певних фонетичних закономірностей, спершу виникав звичайно як позиційний варіант тієї самої фонеми, але в системі мови він став потім виконувати свою власну функцію — словотворчу або формотворчу, трансформувавшись таким чином у нову самостійну фонему, а саме чергування звуків набуло нового якісного значення й переросло в чергування фонем.
Звукові зміни, що відбулися в спільнослов'янській мові на всіх етапах її історії, зумовили виникнення цілого ряду фонемних чергувань як у системі вокалізму, так і в системі консонантизму. Деякі чергування спільнослов'янська мова успадкувала й 'зберегла ще від індоєвропейської мовної спільності.
§ 40. Чергування голосних фонем. Системі вокалізму спільнослов'янської мови в останній період її існування були властиві такі чергування голосних фонем:
1. /е/ — Io/: nesti — nositi — nos'g. ' Це чергування належить до дуже давніх, воно успадковане ще від спільноіндоєвропейської доби. Його наслідки відомі не тільки сучасним слов'янським мовам, а й деяким іншим індоєвропейським, наприклад, укр. нести — носити, рос. нести — носить, блг. неса — нося, п. nie§c — nosic, ч. nesti—nositi, лит. nesti — pasta; гр. nXixco (плету) — гікощ (плетіння). Причини І фонетичні умови, внаслідок яких виникло на спільноіндоєвропейському грунті чергування 7е/ — /о/, досі задовільно ще не з'ясовані. Найбільш вірогідним є припущення, що це чергування пов'язане з акцентними умовами: голосний [е] зберігся в наголошеній позиції, а [о] — в ненаголошеній. Сліди залежності зміни [є] на [о] -від акцентних умов простежуються в латинській та грецькій мовах: лат. terra (земля, країна) — extorris (вигнаний), гр. Jtarlpes (батьки — наз. відм. мн.) — eonaropes (знатні), vi jag) (пасу) — vojieos (пастух), <ppsves (серце, розум — наз. вїдм. мн.) — acppovcos (безумство) 10°. Однак, хоч виникнення чергування [е], [о] викликане, ймовірно, акцентними причинами, воно ще на спільнослов'янському грунті стало засобом диференціа* ції словотвірних категорій та граматичних значень. Так, первинна дієслівна основа творилася з /е/, а похідна — дієслівна чи іменна —
10Q Є спроби пов'язати виникнення слов'янського чергування голосних {е] — [о] — [а] з індоєвропейськими ларингальними, які стояли перед голосними й визначали їх якість — тембр та тип наголошування. Див.: Иллич-Свитыч В. M. О некоторых рефлексах индоевропейских «ларингальных» в праславянском,— Вопр. языкознания, 1959, Mb 2, с. 3—14.
5* 13t з /о/: bresti — broditi, brodv, vezti —voziti, vozb. Фонеми /e/ —I of чергувалися також у дієслівних та іменних суфіксах: *vezom
V/
(-**vezQ) — *vezesi; *drougos (наз. відм. одн.) — *drouze (кл. ф.), укр. друг — друже.
На ступені пізнішої редукції короткі [є], [о] в дієслівних формах могли змінюватися на [ь], Гьі, що зумовлювало поширення ряду голосних, які чергуються в тій самій морфемі: beresi — *Ььга-ti — Sbborv, derti — dbrati — zadorb, tekti — tbci (нак. сп.) — tokb; zenesi — goniti — gbnati. Зрідка редукція коротких [5], [el поширювалась і на деякі слова інших лексико-граматичних категорій, напр.: kbgda, tbgda (пор. ст.-сл. къгда, тъгда поряд з когда, тогда), vbcera (пор. уесегъ).
2. /е/ — Ie/: plesti--pletati (zapletati, pripletati), Ieteti — letati.
Якісне чергування /е/ — Iel розвинулося на основі давньоіндоєвро-пейського часокількісного чергування [є] — [е]. На спільнослов'янському грунті голосний [ej змінився в [е] нормальної довготи, а Ге] - в [ё].
3. /о/ — /а/: bosti bodti) — badati, Vbloziti —vblagati, stoja-ti —stati. Слов'янське чергування [о] — [а] є наслідком давнішого часокількісного чергування голосних [б] —-[о] та [а] —[а]; голосний [о] розвинувся з [61 і [а], а [а] — з [5] та [3].
4. /і/ — ІьІ: *Iingti (-?- *linonti) — Ibngti (-?- *linonti), ст.-сл. линЖти — льнЯти, *-zidati (4-*zidati) — *zbdati (-<-*zidati). Основою цього чергування було часокількісне чергування голосних [І] — [і] давнішого періоду, яке змінилося на якісне внаслідок розвитку [І] в [і], а [і] в [ь].
5. /у/ — ІьІ: dyxati — dbxnQti. Розвинулося це чергування також на основі давнішого часокількісного [ul — [й] внаслідок -зміни на слов'янському грунті [й] в [у], а [й] в рьі.
6. /і/ — /ej/; /і/ — Іь]І: sito — s6jati; biti — bbjQ. Це чергування розвинулось внаслідок монофтонгізації дифтонга [eil, до складу якого міг входити як довгий, так і короткий [е]. У позиції перед приголосним дифтонг Ieil змінився на Iii, звідки *seito sito, *beiti —biti, а в позиції перед голосним розпався на два самостійні звуки, але перед тим голосний [еі під асимілятивним впливом наступного ЦІ змінився в [її, що далі, як відомо, редукується в Іь], отже: *seieti sejati, *beion biion *bbjQ.
