Современный украинский язык - Горпинич В.О.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка):
І9Див.: Словник української літературної мови. — C 116.
2(,Див.: Шушкевич В. А. Краткий топонимический словарь Белоруссии. — Минск, 1974. — С. 79.
21 Див.: Псковские летописи. — М., 1955. — Вып. 2. — С. 32, 38, 100, 108, 242, 246, 247.
22Див.: Духовные и договорные грамоты великих удельных князей XIV-XVI вв. — М.; Л., 1950. — С. 356, 386, 437.
23Див.: Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. — М.; Л., 1950. — С. 82, 310.
24Див.: Словник української літературної мови — С. 118.
37
брьігадзірьіха. Про продуктивність назв на -их-a свідчить і той факт, що в російській і білоруській мовах на їхній основі сформувалися топоніми та прізвища: білор. село Бычы-ха, село Лушчыха (Вітебська обл.), прізвище Лбядзіха; рос. села Сергеиха, Хомиха (Володим. обл.), Мисюриха, Щепа-чиха, Копылиха, Тамариха (Нижньогородська обл.), Тимо-UiUxai Tapacuxay Мальчиха, Тайманиха (Івановська обл.), Ребриха, Повелиха, Кузнечиха, Журавлиха, Соловьиха, Сиби-рячиха (Алтай), Максатиха, Золотиха, Селезениха, Медведиха (Калінінська обл.); прізвища в південновеликорусько-му наріччі кінця XVI — початку XVIII ст.: Семенихин (пор. Семениха), Цьячихин (пор. дьячиха), Лабазихин (пор. Лаба-зиха). В інших слов’янських мовах не вживаються, якщо не зважати в польській та словацькій мовах на пограничні запозичення з української25. Отже, суфікс -их-a в цьому значенні не власне український, а спільносхіднослов’янський;
3) суфікс -ак/-як з конкретно-предметним значенням: укр. кістяк, стояк, ступак, різак, держак, вітряк; рос. чурбак, желвак, первак, лежак, держак, резак, кулак, четвертак, пятак; білор. бальшак, каравняк та ін. Оскільки суфікс -ак з предметним значенням вживається в усіх східнослов’янських мовах, то думку А. А. Бурячка про його специфічно український характер26 слід визнати помилковою;
4) суфікс -ок з предметним і наслідковим значенням: укр. мотузок, припічок, недоїдок, видобуток; рос. обрубок, полушубок, поплавок, заголовок, совок, гудок, помазок, полозок, котелок, переулок, обрывок, выводок, обрезок, огрызок; білор. агарак, аскребак, асугиак, асилок, абечак, бачонак, брусок, вянок, вярьиок, вывадак. Тому відносити цей спільносхіднослов’янський суфікс до власне українських, як це робить А. А. Бурячок27, немає ніяких підстав;
5) суфікс -ик із здрібнілим та пестливим значенням і похідний від нього -ичок- із підсиленим відтінком здрібнілості: укр. вогник, вівчарник, вузличок, глечичок; рос. тюбик — тю-бичек, дождик — дождичек, садик — садичек, гвоздик — гвоздичек, тазик — тазичек; білор. абразік, абручык, акрайчык, гародчык, агародчык, блінчьік, возік, вужык тощо. Тому й цей суфікс є спільносхіднослов’янським, а не власне українським28;
25Див.: ЧучкаП. П. Словотвір українських андронімів // Питання словотвору. — K., 1979. — С. 154.
26Див.: Словник української літературної мови. — С. 117.
27Див.: Там само. — С. 116.
2кДив.: Там само. — С. 118.
38
6) суфікс -иночк-а як похідний від -инк-а: укр. хатинка — хатиночка, пилинка — пилиночка; рос. дробинка — дробиноч-ка, горбинка — горбиночка, дождинка — дождиночка, резинка—резиночка; білор. дзяучынка— дзяучыначка, драбінка — драбіначка, завалінка — заваліначка і т. ін. Отже, суфікс -иночк-а також спільносхіднослов’янський29, а не власне український;
7) суфікс -еньк-а: укр. рученька, ніженька; рос. дяденька, папенька, батенька, реченька, доченька, ноченька; білор. ба-бенька, варывенька, жменька;
8) суфікс -оньк-а: укр. голівонька; рос. голубонька, шубонька, рыбонька, травонька, девонька, березонька, /cjaflwb/cfl, гя-ловонька;
9) суфікс -ен-я із значенням малих істот: укр. козеня, каченя, гусеня, вовченя, зайченя, лисеня; білор. ваучаня, гусеня, ежаня, зайчаня, казляня, мышаня;
10) суфікс після приголосного із зменшувально-пестливим значенням: укр. віконце, слівце, сальце; рос. поленце, коленце, гуменце, веретенце, оконце, ведерце, болотце, золотце, копытце, корытце, зеркальце, седельце, рыльце, крыльце;
11) суфікс -івськ-ий (рос. -овск-ий, білор. -ауск-і): укр. /ся-ролівський, дідівський, адамівський, бісівський; рос. кремлевский, дедовский, низовский, бесовский, отцовский; білор. кня-зеускі, лютаускі, куклеускі (с. Куклі).
§ 17. ВЛАСНЕ УКРАЇНСЬКІ СУФІКСАЛЬНІ МОРФЕМИ
До власне українських морфем належать такі префікси, суфікси, конфікси, які: 1) сформувалися в українській мові;
2) в інших слов’янських мовах не вживаються, за винятком випадків запозичення з української мови; 3) виникли не раніше XIII ст.
До них належать:
1) іменниковий суфікс -ощ-і з абстрактним значенням, що надає словам форму тільки множини: гордощі, грубощі, ласощі, лестощі, лінощі, любощі, пестощі, радощі, ревнощі, хитрощі;
2) іменниковий суфікс -інь, що надає словам форму жіночого роду тільки однини: глибочінь, глибінь, далечінь, теплінь, бистрінь, широчінь, волосінь;
3) іменниковий суфікс -ільник із значенням особи чоловічого роду і жіночий відповідник -ільниця: городільник — го-
2уДив.: Словник української літературної мови. — С. 118.
