Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
Кожна кістка скелета — це орган, який складається з певних структурних елементів. Основною складовою частиною кістки є кісткова тканина, що утворює губчасту й компактну речовину кістки. Зовні кістка вкрита сполучнотканинною оболонкою — окістям (періостом), а збоку кісткової порожнини — ендостом. У комірках губчастої речовини та в кістко-
Рис. 1.3. Схема будови трубчастої кістки:
1— апофіз; 2— субхондральна апофізарна кістка; 3 — суглобовий хрящ; 4 — проксимальний епіфіз; 5— субхондральна кістка суглобового хряща; 6 — епіметафізарна субхондральна кістка; 7— діаме-тафізарна субхондральна кістка; 8 — метафізар-ний хрящ; 9 — кістково-мозкова частина діафіза; 10 — діафіз; 11 — дистальний епіфіз; 12 — росткова зона; 13— дистальна частина діафіза; 14— середня частина діафіза; 15 — проксимальна частина діафіза
19
Розділ 1
та
ми
во-мозковій частині діафіза міститься кістковий мозок, який забезпечує ос-теогенні, гемолімфоцитопоетичні та біомеханічні функції кістки як органа і є одночасно центральним (первинним) органом імунної системи. Частини, що з'єднують кістку одна з одною, вкриті суглобовим хрящем, який, як і ме-тафізарний хрящ (у молодих тварин), належить до гіалінового хряща. Кістки дуже багаті на кровоносні судини, нерви й чутливі нервові закінчення.
Компактна речовина утворює зовнішній тонкий шар кістки, має остеонну будову (рис. 1.4). Остеон — це структурна одиниця, що складається з цілої системи пластинок, які утворюють вставлені одна в одну трубочки, розміщені навколо центральних каналів. Кожний остеон відокремлюється від суміжного лінією з'єднання, яка побудована з аморфної речовини, просоченої солями. Остеони в одній і тій самій кістці мають різний ступінь зрілості, що визначає рівень їх мінералізації. Молоді остеони мають менше солей, ніж старі.
Періостальні та ендостальні шари компактної речовини утворені загальними системами генеральних пластинок. Вони утворюють переривчастий шар, і не на всіх поперечних розрізах їх видно. Таку будову має пластинчас-(зріла) кісткова пластинка, яка утворює також губчасту речовину кістки. Губчаста речовина кістки (спонгіоза) сформована кістковими трабекула-(балками). Вони утворюють у різних напрямах кісткові перетинки, трубочки, пластинки, розміщені відповідно до дії сил тиску й натягу, що виникають під час руху тварин.
Співвідношення компактної й губчастої речовин забезпечує міцність і легкість кісток. Будова кістки, зумовлена структурою компактної й губчастої речовин, відповідає біомеханічним завданням статичної та динамічної функцій апарату руху. Однак не лише внутрішня будова кісток, а й їх зовнішній вигляд зумовлені біомеханічними та генетичними чинниками (статичні чинники — це тиск маси тіла під дією сил гравітації, динамічні — робота м'язів та їх сухожилків).
Вивчення кісток із застосуванням різних методів дослідження (морфологічних, біохімічних, гістологічних, радіобіологічних) свідчить, що кістка, функція якої пов'язана з виконанням біомеханічних навантажень під час руху тварин, постійно руйнується й відновлюється, що зумовило її участь в обміні речовин. Мінеральні речовини, які надходять з кістки, забезпечують гомеостаз внутрішнього середовища організму, а також їх сталу кількість у крові.
Обмін речовин відбувається не лише через надходження в кров неорганічних та органічних речовин кісткової тканини, а й вилученням з крові необхідних елементів для побудови нових структур кістки як органа. Функції кісток (біомеханічна, живлення, кровотворення, імунного захисту, обміну ре-
1.4. Рентгенограма
Рис.
трубчастої кістки
20
АПАРАТ РУХУ
човин тощо) взаємозв'язані між собою і здійснюються через їх перебудову. Руйнування, часткове або повне, структури кісткової тканини та утворення її заново — це єдиний процес моделювання внутрішньої архітектоніки кістки, що відбувається під дією біомеханічних навантажень під час локомоції тварини. Умови руху (статики та динаміки тіла) тварини безперервно змінюються впродовж усього її життя. Вони залежать від збільшення маси тіла, активності руху, живлення та ін. До цих умов кістка повинна адаптуватися зміною своєї внутрішньої будови.
Окістя — periosteum — це тонка оболонка з щільної сполучної тканини, що вкриває зовні кістки, крім частин, вкритих хрящем. Через неї проходять кровоносні судини і нерви. Окістя має остеогенні властивості, які забезпечують ріст кістки в товщину та її відновлення. Окістя складається з трьох шарів: зовнішнього — фіброзного (адвентиції); середнього — фіброеластичного та внутрішнього — остеогенного (камбіального). Остеогенний шар виявляється в період росту кістки або при її регенерації в разі ушкодження. Збільшення (проліферація) камбіального шару є утворенням кістки. В дорослих тварин із закінченням росту скелета внутрішній шар періосту дуже збіднюється на клітини і розділити його на окремі шари практично неможливо. Відомо, що окістя збільшує міцність кісток, їх пружні властивості, особливо в діафізарній частині, на яку діють значні сили злому й тиску.
