Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
Рис. 1.7. Онтогенез хребця:
І— схема поперечного розрізу плода; 1 — нервова трубка; 2— закладка дуги хребця; 3 — міотом; 4— бічна пластинка; 5— кишка; 6— хорда; 7— закладка тіла хребця; ІІ— первинна (А) та вторинна (Б, В) сегментації хребця: а — міотоми; б — міжхребцева артерія; в — пульпозне ядро; в' — міжхребцеві хрящі; г— центр скостеніння тіла хребця; д— тіла кісткових хребців; е — поперечнореберні відростки; ІІІ— вигляд хребця збоку: 1 — тіло хребця; 2 — дуга хребця; 3 — епіфізи тіла; 4 — реберні ямки; IV— схема утворення поперечнореберних відростків: А — шийний, Б — поперековий, В — грудний хребці; Г— крижова кістка: 1 — ребро; 2 — реберний відросток; 3— поперечний відросток; 4— крило крижової кістки
28
АПАРАТ РУХУ
Хрящова тканина розростається в сегментних перетинках тулуба, в грудному відділі дає хрящові зачатки ребер, а в решті відділів зростається з поперечними відростками й утворює поперечнореберні відростки. В шийних хребцях хрящові зачатки ребер зростаються також з тілами хребців, що зумовлює утворення поперечного каналу, характерного для шийних хребців.
Вільні кінці ребер з'єднуються у валики, які потім дають зачаток грудній кістці.
На останній стадії розвитку кісткового скелета хрящова тканина заміщується кістковою. Заміщення відбувається асинхронно й поступово, починаючись з центрів скостеніння. На хребцях з'являється три центри скостеніння — непарний для тіла, парний — для дуги з остистим відростком. Потім вони доповнюються ще двома епіфізарними — для голівки та ямки тіла хребця. З появою кісткових хребців хорда зникає, від неї залишається тільки пуль-позне ядро — nucleus pulposus — в центрі міжхребцевих дисків. Залишки хорди виконують ресорну функцію. Кісткові хребці розділені між собою хрящовими дисками (залишками хрящової тканини). Дистальні відділи ребер залишаються хрящовими. В грудній кістці парні центри скостеніння виникають у сегментах. Між сегментами залишається шар хрящової тканини практично до кінця життя тварини.
Рис. 1.8. Будова кісткового сегмента:
А — грудний кістковий сегмент (спереду); Б — два грудних хребці (з лівого боку); В — поперековий хребець (ззаду); 1 — processus spinosus; 2 — arcus vertebrae; 3 — processus articularis cranialis; 3 — processus articularis caudalis; 4 — for. vertebrale; 5— caput vertebrae; 6— processus transversus; 7— incisura vertebralis cranialis; 7 — incisura vertebralis caudalis; 8 — for. intervertebrale; 9 — processus mamillaris; 10— fovea costalis transversalis; 11 — fovea costalis cranialis; 12 — crista venrtalis; 13— corpus vertebrae; 14— fovea costalis caudalis; 15— fossa vertebrae; 16— processus costo-transversarius; 17— costae
29
Розділ 1
та скелета
в
Ф осьовий скелет
Осьовий скелет об'єднує скелет голови, скелет шиї, тулуба й хвоста, утворений кістковими сегментами (рис. 1.8). У найповнішому складі сегменти знаходяться у грудній ділянці тулуба, де кожний складається з хребця, пари ребер та частки груднини. Хребці утворюють хребетний стовп — columna vertebralis, який ділиться на шийний, грудний, поперековий, крижовий хвостовий відділи. В шийному, поперековому і крижовому відділах сї ребра редуковані, у хвостовому відділі поступово редукуються й хребці.
Усі хребці в основному подібні за будовою, але залежно від розміщення хребетному стовпі відрізняються один від одного, що залежить від виконання біомеханічної функції. Чим ближче хребці один до одного, тим подібніша їх будова, навіть за умови, що вони розміщені в різних відділах (наприклад, останній шийний і перший грудний).
Хребець — vertebra, s. spenc^rus (рис. 1.9; див. рис. 1.8, Б В) — лежить у серединній площині. За типом будови це симетрична коротка кістка. Кожний хребець складається з тіла, дуги й відростків: парних — суглобових, поперечних, соскоподібних та одного непарного — остистого. Тіло хребця — corpus vertebrae 13 — це його основа і найбільш постійна частина, яка розміщена вентрально. Воно може бути тригранним призматичним, якщо на вентральній поверхні випинається вентральний гребінь — crista ventralis (див. рис. 1.8, 12). Якщо його немає, то тіло хребця циліндричне або дуже стиснуте з боків чи дорсовентрально. Краніально на тілі знаходиться голівка хребця — caput vertebrae 5, а каудально — ямка хребця — fossa vertebrae 15.
Довжина тіл хребців у різних відділах хребетного стовпа у різних тварин неоднакова. На тілі кожного хребця є судинні отвори.
Дуга хребця— arcus vertebrae (див. рис. 1.8, 2 — лежить дорсально від тіла хребця. Між нею і тілом є хребцевий отвір — foramen vertebrale 4. Ряд таких отворів утворює в хребетному стовпі хребетний канал — canalis vertebralis, в якому міститься спинний мозок. Від спинного мозку відходять нерви, а до мозку і від нього прямують кровоносні судини. Нерви й судини проходять по спеціальних між-хребцевих отворах — foramen intervertebrale, які утворюються міжхребцевими вирізками сусідніх хребців. Парні міжхребцеві вирізки — краніальні й каудальні — incisura vertebralis cranialis et caudalis 7 7 — знаходяться в основі дуги. Каудальні вирізки завжди глибші.
