Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
У бластулі відбувається посилена диференціація клітин, переміщується клітинний матеріал, внаслідок чого утворюється два шари клітин: поверхневий і глибокий. Так виникає два первинних зародкових листки: зовнішній — ектодерма і внутрішній — ендодерма, останній обмежує порожнину (гастроцель). Такий двошаровий зародок називають гаструлою, а процес його утворення — гаструляцією. Остання може відбуватися випинанням (інвагінація), виселенням (імміграція), розшаруванням (деламінація), обростанням (епіболія) з утворенням порожнини гастроцелю.
Дещо пізніше в ембріона між ектодермою і ендодермою утворюється середній зародковий листок (мезодерма), клітини якого дають початок мезенхімі, що заповнює проміжки між зародковими листками. Мезодерма лежить уздовж тіла зародка, її несегментована частина має добре виражену порожнину (целом).
Після закінчення процесу утворення трьох зародкових листків і закладання осьових органів (нервова, кишкова трубки, хорда) починається їх диференціація на тканини (гістогенез) та органи (органогенез).
З ектодерми утворюється епітелій шкірного покриву з його похідними (волосся, ратиці, копита, кігті, роги, залози тощо) і нервова система.
З ендодерми розвивається вистилка кишкової трубки та її залозистий апарат, епітеліальна вистилка глотки, стравоходу, дихальних шляхів, а також залозистої частки гіпофіза, щитоподібної залози, тимуса.
Мезодерма є вихідним матеріалом для утворення крові, лімфи, судин, м'язів, хрящової й кісткової тканин.
? СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ ОРГАНІЗМУ
Структурною і функціональною одиницею організму є клітина. В процесі розвитку організму відбувається не лише збільшення кількості клітин, а й якісна їх зміна, через що клітини відрізняються одна від одної. Внаслідок діяльності клітин в організмі з'являється міжклітинна речовина (безструктурна аморфна речовина, волокнисті структури). Саме ці гістологічні елеме-
АНАТОМІЯ СВІЙСЬКИХ ТВАРИН
нти, тобто клітини і міжклітинні структури, перебувають у певному взаємозв'язку між собою і утворюють тканину.
Тканина (histos) — це система гістологічних елементів (клітин, міжклітинних утворів), що виникли в процесі розвитку організму й характеризуються загальним типом будови, обміну речовин, спеціалізацією на виконанні певних функцій. Усі різновиди тканин об'єднані в чотири типи: епітеліальна (поверхнева, залозиста), сполучна (кров, лімфа, власне сполучна і скелетна тканини), м'язова та нервова.
Епптелпалльна тканина розвивається з усіх трьох зародкових листків. Різним частинам організму властивий певний вид епітелію. За кількістю шарів клітин епітелій поділяють на простий (одношаровий) і багатошаровий. Простий епітелій, у свою чергу, поділяють на однорядний і багаторядний (псевдо-багатошаровий). Однорядний епітелій за формою клітин поділяють на плоский (серозні оболонки), кубічний (протоки залоз, канальці нирок), стовпчастий (слизова оболонка кишок).
Багатошаровий епітелій залежно від форми поділяють на багатошаровий плоский зроговілий і незроговілий (епідерміс шкіри, слизова оболонка частини глотки, стравоходу, передшлунків жуйних, піхви) і перехідний (слизові оболонки сечовивідних шляхів).
Сполучна тканина на відміну від епітеліальної характеризується не лише особливостями клітин, а й наявністю великої кількості міжклітинної речовини. Ці тканини формують основу органів, виконують трофічну, захисну й опорну функції. Клітини цих тканин розвиваються з мезенхіми, похідної мезодерми. Відповідно до різних функцій органів виникли й численні різновиди сполучної тканини (кров, лімфа, волокниста сполучна, хрящова, кісткова). До сполучної тканини належать ендотелій судин, жирова тканина, ретикулярна тканина (кістковий мозок, селезінка, лімфатичні вузли, мигдалики), пухка та щільна (сухожилки, зв'язки) волокнисті сполучні тканини.
З хрящової тканини утворені гіаліновий (суглобова поверхня кісток, хрящі трахеї, деякі хрящі гортані), еластичний (вушна раковина, надгортанник) і волокнистий (міжхребцеві диски) хрящі.
Кісткова тканина складається з клітин (остеогенні клітини, остеобласто-цити, остеоцити, остеокластоцити) і міжклітинної речовини. Розрізняють ретикулофіброзну і пластинчасту кісткові тканини. Ретикулофіброзна тканина утворює скелет у нижчих хребетних (риби, амфібії), у ссавців існує на ранніх стадіях внутрішньоутробного періоду, у дорослих тварин — у місцях прикріплення сухожилків м'язів, зв'язок тощо. Пластинчаста кісткова тканина характерна для більш високоорганізованих наземних тварин. У ссавців з пластинчастої кісткової тканини складаються всі кістки скелета. Від ретикулофіброзної тканини вона відрізняється тим, що волокна міжклітинної речовини розміщені в ній упорядковано, утворюючи пластинки.
М'язова тканина здатна зумовлювати руховий ефект в окремих органах (серце, кишки, матка) чи всього організму або його частини в просторі. М'язовій тканині властива здатність до скорочення завдяки наявності в ній спеціальних скорочувальних волоконець — міофібрил або міофіламентів. Розрізняють непосмуговану (стінка судин, внутрішні трубчасті органи) і посмуговану (скелетну і серцеву) м'язові тканини.
