Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
Нервова тканина складається з нейронів (нейроцитів) і нейроглії. Структурною і функціональною одиницею нервової тканини є нервова клітина (нейрон). Нейроглія виконує стосовно нейронів трофічну, опорну, захисну і розмежувальну функції.
11
Вступ
Орган (organon) — це частина організму, що складається з різних тканин, які об'єднані у відповідну форму і виконують специфічну функцію у зв'язку з діяльністю організму (язик, шлунок, легені та ін.). Орган побудований з різних тканин, проте одна з них є провідною і відображує головну функцію органа (у м'язах — це м'язова тканина). Основну функціональну частину органа називають паренхімою, її елементи обмежені сполучнотканинною основою з судинами й нервами.
Органи, що виникли в процесі індивідуального розвитку і функціонують у дорослих тварин, є постійними, дефінітивними (definitivus — кінцевий). Органи, які функціонують лише в певний період онтогенезу, а потім зникають, є тимчасовими, або провізорними (плодові оболонки, деякі судини плода).
Розрізняють органи аналогічні, гомологічні, гомотипічні й гомодина-мічні. Аналогічні органи виконують подібні функції, однак різняться за походженням (крило птаха і крило метелика). Гомологічні органи мають спільне походження і будову, їхні функції можуть бути однаковими або різними (грудна кінцівка ссавців і крило птаха). Гомотипічні — це симетрично розміщені органи (права й ліва кінцівки, нирки). Гомодинамічними є повторювані органи вздовж головної осі тварини (хребці, кінцівки). Зустрічаються також рудиментарні (rudimentum — зачаток) органи, які в процесі свого розвитку втратили значення в організмі (копчик, шийні ребра, ключиця).
Органи, що виконують одну спільну функцію в організмі, об'єднуються в систему органів (нервова, шкірний покрив) або апарат (локомоторний, дихання, травлення).
Організм — це об'єднання всіх взаємодіючих частин (клітин, тканин, органів, систем, апаратів), які розвинулися історично і виконують свою функцію у зв'язку з певним станом зовнішнього середовища. Завдяки цьому відбуваються основні прояви життя: обмін речовин, збудливість і розмноження, а відповідно ріст і подальший розвиток організму.
? ТЕРМІНОЛОГІЯ В АНАТОМІЇ
Термінологія в анатомії має істотне значення для правильного тлумачення будови будь-якого утвору під час його опису та вивчення. Існує єдина термінологія переважно з латинських і грецьких слів. Проте ще немає єдиної загальновизнаної класифікації анатомічних термінів. Багато анатомічних термінів взято з переказів та міфології, наприклад ахіллів, або п'ятковий, сухожилок (tendo Achillis). Деякі анатомічні терміни були запропоновані на основі подібності з різними предметами, наприклад, зубчастий (serratus) — з'єднання кісток черепа, завитка — орган слуху, оцетниця — суглобова западина (acetabulum). Назви, особливо м'язової і нервової систем, дані з урахуванням особливостей функції, яку вони виконують, наприклад, м'яз-підіймач (levator), опускач (depresor), нерв зору (n. oculus). Багато анатомічних утворів названо іменами вчених, наприклад, боталлова протока, граа-фів міхурець, фаллопієва труба, гайморова порожнина, пупартова зв'язка та ін.
Значну кількість слів латинського чи грецького походження вживають без перекладу, наприклад, екстенсор (розгинач), флексор (згинач), дорсальний (спинковий), кардіальний (серцевий).
12
АНАТОМІЯ СВІЙСЬКИХ ТВАРИН
Будова тіла ссавців білатерально-симетрична. Для визначення глибини розміщення органів використовують тримірний вимір, який дає можливість візуально уявити розміщення необхідних утворів. Для цього умовно проводять площини: серединну — уздовж тіла вертикально; дорсальну, або фронтальну, — паралельно горизонтальній площині; поперечну, або сегменталь-ну, — вертикально до дорсальної площини (рис. В.1). Отже, всі три площини розміщені взаємно перпендикулярно.
Серединна (медіанна) площина — planum medianum — йде вздовж тіла від голови до кінчика хвоста вертикально і поділяє тіло тварини на дві симетричні половини. Паралельно серединній площині можна провести сагітальні, або парамедіанні, площини — plani sagittalia s. paramediana. Відповідно поверхню, звернену до медіанної площини, називають медіальною (medialis), а протилежну їй — латеральною (lateralis).
Поперечні (сегмменталльні) площини— plani transversalia — поділяють тіло тварини на відрізки (сегменти). Напрям від сегментальної площини в бік голови, точніше, черепа (cranium) називають краніальним (cranialis), а в бік хвоста (cauda) — каудальним (caudalis).
Дорсальні (фронтальні) площини — plani dorsalia — проходять перпендикулярно до перших двох площин. Напрям від дорсальної площини в бік
Рис. В.1. Площини тіла і напрями розміщення органів:
Розрізи тіла: А — серединний' Б— поперечний; В— дорсальний. Площини: а—а — серединна; бб—б— сег-ментальні; в—в — фронтальні. Напрями: 1 — латеральний; 2— медіальний; 3, 5 — краніальний; 4, 6— каудальний; 7— пальмарний; 8— плантарний; 9 — дорсальний; 10— вентральний; 11 — дорсокраніальний; 12 — дорсокаудальний; 13— проксимальний; 14 — вентрокраніальний; 15— вентрокаудальний; 16— дистальний; 17— ростральний
