Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
Очнояяксова частина — pars orbitalis — утворює медіальну стінку очної ямки і на вигнутій поверхні має решітчастий отвір — for. ethmoidale (див. рис. 1.25, 6).
Носова частина — pars nasalis — обмежує дорсокаудальну частину носової порожнини. На ній розрізняють носовий і решітчастий краї, між якими
57
Розділ 1
знаходиться вхід у лобову пазуху. Вентрально від решітчастого краю по серединній лінії опускається відросток, який бере участь в утворенні носової перегородки — septum nasi.
У коня лобова луска (див. рис. 1.27, 5) дещо опукла. Її носовий край вклинюється між носовими кістками, а каудальний — звужується відносно стрілового гребеня. Надочноямковий отвір 7 знаходиться в основі виличного відростка. Рострально лобова пазуха 8 сполучається з пазухою дорсальної носової раковини, утворюючи лобово-раковинну пазуху. Виличний відросток досягає виличної дуги (див. кольорову вклейку, рис. ІІ, 10). На очноямковій поверхні виличного відростка виділяється ямка слізної залози — fossa glandulae lacrimalis (див. рис. 1.25, 4). Очноямкова частина має невелике заглиблення — блокову ямку — fovea trochlearis — для хрящового блока косого дорсального м'яза очного яблука. В утворенні решітчастого отвору (див. рис. 1.25, 6) беруть участь очноямкова частина та очноямкове крило клиноподібної кістки.
У свині лобові кістки (див. рис. ІІ, Г, 8, 9) відносно довгі, надочноямковий отвір (див. рис. 1.27, 7) продовжується в борозну. Лобова пазуха переходить у тім'яну й потиличну кістки. Виличний відросток короткий і з'єднується з виличною дугою очноямковою зв'язкою — lig. orbitale.
У собаки лобові кістки (див. рис. ІІ, В) опуклі. Виличний відросток 10 має вигляд короткого трикутного виступу і очноямковою зв'язкою з'єднується з виличною дугою. Надочноямкового отвору немає. Лобова пазуха знаходить-ростральній частині кістки.
ся в
? КІСТКИ ЛИЦЕВОГО ВІДДІЛУ СКЕЛЕТА ГОЛОВИ
Лицевий відділ черепа є кістковою основою початкових шляхів апаратів травлення й дихання, а також вмістилищем для органів чуття (зору, нюху). До лицевого відділу скелета голови відносять парні (різцеву, носову, слізну, виличну, піднебінну, крилоподібну, верхньощелепну, нижньощелепну) та непарні (леміш, кістку рила та під'язиковий скелет) кістки.
Носова кістка — os nasale (див. рис. 1.27, 155) — каудально межує з лобовою, латерально — з верхньощелепною, різцевою, слізною (кінь, велика рогата худоба), вентрально — з решітчастою кістками. Зовнішня поверхня — facies externa — у більшості тварин вигнута в поперечному напрямі, у свині рівна. Передній кінець носової кістки загострений (свиня, кінь) або роздвоєний (велика рогата худоба). На внутрішній поверхні — facies interna (див. рис. 1.26) — розміщений решітчастий гребінь — crista ethmoidalis — для прикріплення дорсальної раковини 2.
Кістка рила — os rostrale (див. кольорову вклейку, рис. ІІ, 2) — розміщена між тілами різцевих кісток і верхівкою носових кісток. Як постійний утвір є лише у свині, формуючи основу рила. Вона має клиноподібну форму з передньою чотирикутною й двома бічними поверхнями. Каудальний край має борозну, куди заходить ростральний кінець хрящової носової перегородки.
Різцева кістка — os incisivum (див. рис. ІІ, 1) — формує вхід у носову та ротову порожнини. Вона межує з лемешем, верхньощелепною й носовою
58
АПАРАТ РУХУ
кістками. На ній розрізняють тіло з комірками для різцевих зубів і дві великі пари відростків: носові (див. рис. 1.27, 16) й піднебінні (див. рис. 1.23, 37). У великої рогатої худобитіло різцевої кістки — corpus ossis incisivi (див. рис. ІІ, 1, 2, 3) — має вигляд пластинки з валикоподібним потовщеним краєм без комірок для різцевих зубів. У серединній площині між тілами в дорсовент-ральному напрямі проходить міжрізцева щілина — fissura interincisiva (див. рис. 1.23, 3В). Край від тіла різцевої кістки до першого кутнього зуба називають міжкомірковим краєм — margo interalveolaris (див. рис. 1.23, 29).
Носовий відросток — proc. nasalis (див. рис. 1.27, 16) — довгий, широкий і з'єднується з носовою пластинкою верхньощелепної та носової кісток.
Піднебінний відросток — proc. palatums (див. рис. 1.23, 37) — відходить від медіального кінця тіла. Між піднебінним відростком і основою носового відростка є значних розмірів піднебінна щілина — fissura palatina (див. рис. 1.23, 34).
У коня тіло різцевої кістки масивне і має опуклу зовнішню губну поверхню — facies labialis та ввігнуту внутрішню піднебінну поверхню — facies palatina. Між тілами проходить вузький міжрізцевий канал — canalis inter-incisivus (див. рис. 1.27, 18). На тілі різцевої кістки виділяється комірковий відросток — proc. alveolaris. Правий і лівий коміркові відростки формують коміркову дугу — arcus alveolaris, на якій знаходяться комірки для зубів. Носовий і різцевий відростки довгі, добре виражені.
У свині тіло різцевої кістки (див. рис. 1.23, 26) дещо стиснуте, комірки розділені значними міжкомірковими перегородками. Міжрізцевий отвір має форму щілини. Пластинчасті носові відростки (див. рис. ІІ, Г) добре розвинуті, піднебінні відростки стиснуті з боків.
