Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
Рис. 1.31. Під'язиковий скелет (вигляд спереду і збоку) (за С. К. Рудиком, 1984): А — великої рогатої худоби; Б — вівці; В — собаки; Г — свині; Д— коня: 1 — базигіоїд; 1 — язиковий відросток; 2— тиреогіоїд; 3— кератогіоїд; 4— епігіоїд; 4 — додатковий членик; 5— стилогіоїд; 6 — тимпаногіоїд; 7— м'язовий відросток
65
Розділ 1
У свині (див. рис. 1.31, Г) базигіоїд масивний, широкий, довгий, на дорсальній поверхні має ямку, а на ростральній — гребінь. Тиреогіоїд має вигляд пластинки, опуклої латерально, на медіальній поверхні якої є борозна. Тиреогіоїд рано зростається з тілом. Кератогіоїд 3 має вигляд трикутної пластинки з вершиною, спрямованою медіально. Епігіоїд 4 представлений короткою еластичною зв'язкою, яка у старих тварин заміщується хрящовою тканиною. У свиней (диких і свійських) завжди є додатковий членик 4, який розміщений між зв'язкою і стилогіоїдом. Із стилогіоїдом він з'єднується суглобом. Стилогіоїд шаблеподібно вигнутий вентрально. Тимпаногіоїд довгий, хрящовий, з боку барабанної частини скостенілий.
У собаки (див. рис. 1.31, В) тіло має форму широкої, але короткої пластинки із загнутими дорсально кінцями, до яких приєднуються тиреогіоїд і ке-ратогіоїд. Тиреогіоїд маленький, майже трикутної форми, з розширеною дистальною частиною. Епігіоїд 4 довший за стилогіоїд, тонкий, злегка округлий, з розширеними кінцями. Додатковий членик іноді буває на одному з боків. Стилогіоїд у середній частині різко загнутий, злегка скручений. Тимпаногіоїд 6 довгий, плоский, хрящовий, має вигляд пластинки, звуженої дорсально. Тимпаногіоїд тягнеться по латероростральній поверхні барабанного міхура, потім спрямовується дорсокаудально до кореня яремного відростка, входить у невелике заглиблення і досягає рівня мису середнього вуха.
Більшість елементів скелета побудовані за принципом трубчастих кісток. Найбільш мінливою частиною скелета під'язикового апарату є гіоїдний ріг, а в його складі — стилогіоїд. Відношення латеромедіального діаметра сти-логіоїда до його довжини становить 0,03—0,04. Це свідчить про те, що дана ланка скелета працює на вигин і розтягування (С. К. Рудик, 1984).
Ф скелет кінцівок
? РОЗВИТОК НОГОПОДПБНИХ КІНЦІВОК
Ногоподібні кінцівки наземних тварин виникли з парних плавниковопо-дібних кінцівок водяних хребетних (рис. 1.32).
Подібність скелета ногоподібних кінцівок із плавниковоподібними кінцівками виражається в їх поділі на ланки. У вільному відділі плавнико-воподібної кінцівки є ланки, які відповідають стилоподію, зейгоподію і деякою мірою автоподію. Відмінність між ними — в кількості ланок і довжині їхніх променів. У водяних тварин промені ланок короткі, в наземних — довші, що пояснюється особливостями їх функцій. Так, парні плавники водяних забезпечують заглиблення, а ногоподібні кінцівки — основні органи руху, які підтримують тіло та відштовхують його від землі. Чинниками еволюції ногоподібних кінцівок є: зміна середовища існування (з водного на наземне); спосіб життя і пов'язана з ним головна функція кінцівок (поступальний рух, лазіння, хапання, риття); спосіб і характер спирання на землю кінцівками (на стопу, на пальці, на фаланги пальців, на копито, на ратиці); характер і швидкість поступального руху (повзання, ходіння на двох або на чотирьох кінцівках, бігання, скакання, літання, плавання); зміна в онтогенезі та філогенезі маси тіла тварини. Крім того, на кінцівки свійських тварин впливає тривале стійлове утримання і навантаження під час їх експлуатації. Головною функцією ногоподібних кінцівок є
66
АПАРАТ РУХУ
Рис. 1.32. Розвиток і будова ногоподібних кінцівок:
а — схема розвитку плавників; А — стадія безперервних складок; Б— стадія плавників; 1 — спинна, 2 — черевна непарні складки; 3_ —_ бічні непарні складки; 4 — передній і задній непарні плавники; 5 — хвостовий плавник; 6 — відхідниковий плавник; _ 7 — черевні, _ 8 — грудні парні плавники; 9 — відхідниковий отвір; б— схема будови плавника (А) і ногоподібної кінцівки (Б); в — схема будови кінцівок примітивних четвероногих; г— зміна положення клубової кістки в повзаючих (А) та бігаючих (Б) тварин; д, е— положення кісток кінцівок відносно напряму сили гравітації; 1— лопатка; 1 — клубова кістка; 2 — ключиця, 2 — лобкова кістка; 3— коракоїд; 3 — сіднична кістка; 4— стилоподій (плечова та 4 —стегнова кістки); 5— зейгоподій (кістки передпліччя)' 5 — кістки гомілки; 6—— промені плавника; 6 — автоподій; 7 — кістки базиподія; 8— кістки метаподія; 9— фаланги I—V пальців; І0 — хребці; рр — преполекс; рт — постмінімус; 0 — центр обертання в ділянці поясу; 0—А — напрям сили гравітації; 0—В— напрям тиску шиї і голови; 0—C— рівнодійна сил 0—А та 0—В; 0—С— рівнодійна сил 0—2? та 0—Е 0—D — дія тиску тіла на клубову кістку; 0—Е— напрям тиску на клубову кістку з боку крижів
67
Розділ 1
підняття, утримування тулуба та забезпечення поступального руху. Причому з трьох ланок вільної кінцівки тільки автоподій безпосередньо виконує функцію опори. Стилоподій у деяких наземних тварин (земноводних) спрямований латерально, а зейгоподій — вертикально. При підніманні тулуба розгинаються суглоби між поясом, стилоподієм і зейгоподієм. Під час поступального руху (повзання) після підняття тулуба кінцівка виноситься вперед, автоподій чіпляється за субстрат і тулуб виноситься вперед, зберігаючи рівновагу, рух виникає в суглобі між поясом і стилоподієм. Довжина кроку під час повзання залежить від довжини стопи. Під час переміщення таким способом відбувається одночасне згинання хребта в протилежний бік від діючої кінцівки, внаслідок чого рух не прямолінійний, а зигзагоподібний, дуже повільний, з великою затратою енергії.
