Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Биология -> Рудик С. К. -> "Анатомія свійських тварин" -> 224

Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.

Рудик С. К. , Павловський Ю.О., Криштофорова Б.В. Анатомія свійських тварин: Підручник — К.: Аграрна освіта, 2001. — 575 c.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка): anstr2001.pdf
Предыдущая << 1 .. 218 219 220 221 222 223 < 224 > 225 226 227 228 229 230 .. 255 >> Следующая


По-друге, нервові центри автономної нервової системи розміщені тільки в певних ділянках головного і спинного мозку. Так, центри симпатичної частини нервової системи лежать у латеральних рогах грудопоперекової частини спинного мозку, а парасимпатичної — в трьох ділянках. Це ядро Якубовича в ніжках великого мозку, довгастий мозок, у якому лежать ядра Х пари, а також сльозо- та слиновидільні шляхи і крижовий відділ парасимпатичної нервової системи, в якому містяться ядра рухових і секреторних волокон для органів тазової порожнини. Як зазначалося вище, для соматичної нервової системи характерним є розміщення всіх нервових центрів у головному та спинному мозку.

Слід також зазначити, що зв'язок центральної нервової системи з виконавчими органами (м'язами) — однонейронний з обов'язковою наявністю моторних бляшок, а в автономній нервовій системі — двонейронний і без моторних бляшок. При цьому тіло одного нейрона лежить у центральній нер-

511

Розділ LS

вовій системі, а другого — в периферичному ганглії. Перший нейрон називають довузловим (прегангліонарним), другий — завузловим (постгангліо-нарним). Відповідно й відростки нейронів називають довузловими (преганг-ліонарними) і завузловими (постгангліонарними). Довузлові (прегангліона-рні) волокна м'якушеві, а завузлові (постгангліонарні) — безм'якушеві. Перші проводять нервові імпульси швидко, а безм'якушеві — повільно.

Зв'язок довузлового нейрона із завузловим відбувається за допомогою си-напсів. Крім нейронів до симпатичної й парасимпатичної частин нервової системи належать еферентні (рухові) і аферентні (чутливі) нервові волокна. Чутливі нейрони містяться тільки в периферичних гангліях та інтрамураль-них сплетеннях і отримують інформацію лише від тих органів, які вони ін-нервують. Цим пояснюється відносна автономність симпатичної й парасимпатичної частин нервової системи за наявності власних рефлекторних дуг.

Чутливі нейрони соматичної частини нервової системи отримують інформацію як від усіх скелетних м'язів, так і від органів, іннервованих симпатичною й парасимпатичною частинами нервової системи. Наявність еферентного зв'язку центральної нервової системи з автономним її відділом через пре-гангліонарні нейрони і нервові волокна зумовлює в певних межах залежність симпатичної і парасимпатичної частин нервової системи від центральної нервової системи (див. кольорову вклейку, рис. ХІХ).

Автономна нервова система регулює діяльність усіх органів, що беруть участь у здійсненні «рослинних» функцій організму (живлення, дихання, виділення, розмноження), а також здійснює трофічну іннервацію, яка залежить від стану центральної нервової системи. Автономна нервова система посилює або послаблює функцію працюючих органів, тобто змінює їх тонус. Оскільки одне й те саме нервове волокно може діяти тільки в одному напрямі і одночасно не може підвищувати й знижувати тонус, до складу автономної нервової системи входять два відділи: симпатичний і парасимпатичний. Симпатичний відділ в основному виконує трофічні функції. Він посилює процеси окиснення, споживання поживних речовин і кисню, сприяє підвищенню частоти скорочень серця і підвищує артеріальний тиск. Парасимпатичний відділ виконує функції захисного характеру. Це гальмування серцевої діяльності, звуження зіниці ока, спорожнення прямої кишки та сечового міхура тощо.

Для деяких внутрішніх органів більше значення має один із відділів автономної нервової системи. Наприклад, сечовий міхур в основному має парасимпатичну іннервацію, тоді як лише симпатичну іннервацію мають потові залози, селезінка, надниркові залози.

Більшість органів мають подвійну автономну іннервацію, причому вони перебувають в антагоністичній взаємодії. Так, подразнення симпатикуса призводить до розширення зіниці ока, звуження судин, прискорення роботи серця, гальмування перистальтики кишок. Подразнення парасимпатичних нервів сприяє посиленню перистальтики, уповільненню серцебиття, розширенню судин тощо. Слід вважати цей антагонізм не як протиставлення функцій цих двох відділів, а як їх взаємодію, під час якої співвідношення між ними постійно змінюються на різних стадіях функціонування того чи іншого органа. Нормальні функції організму тварини забезпечуються погодженою

512

НЕРВОВА СИСТЕМА

дією двох відділів автономної нервової системи. Скоординована дія цих відділів забезпечує нормальну функцію органів і здійснюється корою головного мозку, в якому є вищі кіркові автономні центри.

? СИМПАТИЧНА ЧАСТИНА НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

Центри симпатичної іннервації всього організму лежать у латеральних рогах сірої речовини грудопоперекового відділу спинного мозку. Крім того, до симпатичної нервової системи належать: 1) правий і лівий симпатичні стовбури; 2) біляхребцеві (паравертебральні) вузли, які є частиною симпатичних стовбурів; 3) дохребцеві (превертебральні) вузли; 4) м'якушеві довуз-лові нервові волокна і 5) безм'якушеві завузлові (постгангліонарні) нервові волокна (рис. 13.33). Останні утворюють численні нервові симпатичні сплетення на органах, судинах та ін.
Предыдущая << 1 .. 218 219 220 221 222 223 < 224 > 225 226 227 228 229 230 .. 255 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed