Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
5. Шийна гілка — ramus colli — прямує в шийний шкірний і вентральний вушний м'язи.
6. Щічні гілки— rami buccales — прямують по зовнішній поверхні масетера в губні, щічні та носові м'язи. У жуйних і свині — в носогубний підіймач, також проходять по масетеру, розгалужуючись у м'язах щоки та нижньої губи.
509
Розділ LS
VIII пара — присінково-завитковий нерв — n. vestibulocochlearis — утворений аксонами спірального (завиткового) та присінкового вузлів внутрішнього вуха. Він входить у довгастий мозок попереду лицевого нерва і має 2 корені — завитковий і присінковий (вестибулярний) — radiх cochlearis et vestibularis. Завитковий корінь закінчується в дорсальному й вентральному завиткових ядрах — nucleus cochlearis dorsalis et ventralis, присінковий корінь — в присінкових ядрах — nuclei vestibulares (ядра Дейтерса). Проводить імпульси з внутрішнього вуха в підкіркові слухові центри і центри рівноваги та довгастий мозок.
IX пара — язикоглотковий нерв — n. glossopharyngeus — є чутливим нервом для кореня язика, м'якого піднебіння та глотки. В його складі йдуть секреторні парасимпатичні нервові волокна в привушну слинну залозу. Він є також смаковим нервом для кореня язика і руховим нервом для розширювача глотки.
Язикоглотковий нерв починається з довгастого мозку, виходить з черепа крізь рваний отвір і далі прямує вздовж стилогіоїда і язиково-лицевого стовбура. На своєму шляху він віддає гілки синусної пазухи — ramus sinus carotis — у сонний клубок — glomus caroticum (див. рис. 13.32, 4). Далі він поділяється на глоткову гілку — ramus pharyngeus — для слизової оболонки глотки і язикову гілку — ramus lingualis — для слизової оболонки задньої частини язика та м'якого піднебіння. В язиковій гілці проходять смакові волокна від валикоподібних та листочкоподібних сосочків язика. Перед розгалуженням нерв віддає гілки до шилоглоткового м'яза.
На нерві розміщений дистальний вузол — ganglion distale, який лежить на кам'янистій кістці. Від ганглія відходить барабанний нерв — n. tympani-cus — до вушного парасимпатичного вузла V пари. В барабанному нерві проходять парасимпатичні секреторні волокна в привушну слинну залозу і чутливі волокна із слизової оболонки середнього вуха.
X пара — блукаючий нерв — n. vagus (див. с. 519).
XI пара — додатковий нерв — n. accessorius — бере початок у ділянці перших 6—7 шийних сегментів спинного мозку і, об'єднавшись у загальний стовбур, проходить збоку від спинного мозку між дорсальними й вентральними корінцями спинномозкових нервів. На каудальному кінці довгастого мозку він з'єднується з краніальними корінцями, які виходять з довгастого мозку, і утворює внутрішню гілку додаткового нерва. Разом з блукаючим нервом додатковий нерв виходить з черепної порожнини і поділяється на дорсальну й вентральну гілки. Дорсальна гілка прямує в плечоголовний і трапецієподібний м'язи, а вентральна — до груднино-щелепного м'яза.
XII пара — під'язиковий нерв — n. hypoglossus — руховий нерв для м' язів язика та під' язикового скелета. Він починається з однойменного ядра довгастого мозку, виходить крізь під'язиковий отвір і поділяється на язикові гілки — rami linguales.
? РОЗВИТОК ЧЕРЕПНОМОЗКОВИХ НЕРВІВ
Черепномозкові нерви, на відміну від спинномозкових, відходять від центрів, розміщених у стовбуровій частині головного мозку. До цих центрів належать: а) ядра рухових нервів (ІІІ, IV, VI і ХІІ пари черепних нервів) — відповідають вентральним рогам спинного мозку; б) рухові ядра змішаних
510
НЕРВОВА СИСТЕМА
нервів (V, VII, ІХ, Х пари) — розміщені в основному біля четвертого мозкового шлуночка. Чутливі волокна змішаних черепномозкових нервів беруть початок у шкірі голови, слизових оболонках ротової й носової порожнин і перед тим, як увійти в головний мозок, проходять через відповідні чутливі вузли: гассерів вузол на V парі, колінчастий — на VII парі, завитковий і присінко-вий вузли — на VIII парі, дистальний вузол — на ІХ парі, дистальний і проксимальний — на Х парі. Щодо І і ІІ пари черепномозкових нервів, то вони не мають гомологічних нервів серед спинномозкових і виконують лише функції нервів, що проводять чутливі імпульси від периферичних рецепторних нейронів у відповідні ділянки головного мозку.
Ф АВТОНОМНА (ВЕГЕТАТИВНА) НЕРВОВА СИСТЕМА ? ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Автономна (вегетативна) нервова система забезпечує нормальне функціонування органів, які беруть участь у процесах обміну речовин і розмноження. До таких органів належать органи травлення, дихання, сечовиділення, ендокринні залози, система кровообігу та лімфовідтоку, які в свою чергу є інтегрувальними системами організму.
Автономною нервову систему називають тому, що більшість названих вище структур виконують свої функції незалежно від волі тварини. Наприклад, секреція шлункового соку та інших залоз, перистальтика кишок, робота серця та інші функції відбуваються мимовільно, в певному ритмі.
Від соматичної автономна нервова система відрізняється низкою суттєвих відмінностей. По-перше, всі соматичні нервові клітини містяться в сірій речовині головного й спинного мозку, а також у спінальних вузлах і вузлах черепномозкових нервів. Усі ж нейрони симпатичної та парасимпатичної частин нервової системи (крім центрів) розміщені тільки в периферичній нервовій системі. Симпатичні нервові клітини зібрані в біляхребцевих або хребцевих вузлах (гангліях), а парасимпатичні нервові клітини утворюють інтрамуральні вузли, які містяться в товщі внутрішніх органів, або екстра-муральні вузли — у ділянці голови.
