Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
Статеві органи самця складаються з парних сім'яників 29, придатків сім'яників 30, сім'япроводів 38і непарного статевого члена (качур, страус, гусак). Сім'яники лежать у черевній порожнині спереду від нирок. Сім'япроводи проходять збоку від сечоводів і впадають у середній відділ клоаки.
Таким чином, розвиток статевих органів і особливо запліднення пройшли складний шлях. Зовнішнє запліднення й розвиток майбутнього організму зумовили форму і будову статевих клітин, які були пристосовані до умов їх існування. З виходом на сушу зовнішнє запліднення змінилось на внутрішнє, що, в свою чергу, призвело до змін статевих клітин і вивідних проток. У зиготи з'явились властивість акумулювати необхідну кількість поживних речовин і відповідна оболонка, що запобігає її пересиханню в зовнішньому середовищі. Все це призвело до ускладнення у самки статевих проток, які
Рис. 8.1. Схема розвитку статевої системи:
А — вихідна стадія; Б— самки; В— самця; 1 — статевий орган; 2— проміжна нирка; 3— закрита лійка мюллерової протоки; 4— мюллерова протока; 5— алантоїс; 6— дефінітивна нирка; 7— сечовід; 8— клоака; 9 — вольфова протока; 10 — яєчники; 11 — параофорон; 12 — лійка яйцепроводу; 13 — придаток яєчника (епоофорон); 14, 15— напрямні зв'язки; 16— гартнерові протоки (рудимент вольфової протоки); 17— сечостатевий присінок; 18— піхва; 19— сім'яники; 20— сечостатевий канал; 21 — вивідні канальці і протока придатка сім'яника; 22— парадідімус; 23— сім'япровід; 24— чоловіча матка і піхва; 25— міхурцеві залози; 26— передміхурова залоза
324
ОРГАНИ РОЗМНОЖЕННЯ
зумовили збільшення кількості поживних речовин у статевій клітині та появу шкаралупи. Виникли організми, що розвиваються в різних кліматичних умовах. Це тварини з внутрішнім заплідненням і розвитком нового організму в утробі матері, тобто ссавці. У статевій системі утворились нові органи: у самок крім яєчників і яйцепроводів виникли матка й піхва; у самців крім сім'яників і сім'япроводів — додаткові статеві залози, сім'яниковий мішок, препуцій.
В онтогенезі органи розмноження ссавців закладаються в ембріональний період у вигляді парних статевих складок мезотелію на медіальному боці передньої частини проміжних нирок (рис. 8.1) У подальшому статеві складки стають овальними, переходячи в сім'яники чи яєчники. Поряд з протокою проміжної нирки (вольфова протока) 9 виникає особливий клітинний тяж, який відокремлюється і стає мюллеровою протокою 4.
У процесі розвитку сім'яників (див. рис. 8.1) мезотелій первинних статевих складок вростає в товщу овального зачатка статевої залози, формуючи клітинні тяжі, що перетворюються на звивисті сім'яні канальці. Проміжна нирка в цей період частково редукується або зростається зі статевою залозою. Передні сечовидільні трубочки проміжної нирки, вростаючи в сім'яники назустріч звивистим сім'яним канальцям і з'єднуючись з ними, утворюють прямі сім'яні канальці та сім'яникову сітку. їхні частини, розміщені біля сім'яників, входять до складу голівки придатка сім'яника й утворюють вивідні канальці сім'яника 21. Задні сечовидільні трубочки проміжної нирки зберігаються у вигляді редукованих залишків у ділянці придатка сім'яника і називаються парадідімусом (22). Вольфова протока перетворюється на канал придатка сім'яника і сім'япроводу 23. Від мюллерових проток у самців у товщі сечостатевої складки між сім'япроводами залишаються чоловіча матка й піхва 24. Сім'яники з'єднуються з черевною стінкою напрямними (гюн-теровими) зв'язками 14, 15. Початок зв'язки в подальшому називається власною зв'язкою сім'яника — lig. testis proprium, а кінцева частина — пахвинною зв'язкою — lig. inguinale. Сім'яники із серозною оболонкою опускаються в сім'яниковий мішок.
У процесі розвитку яєчників (див. рис. 8.1) клітинні тяжі перетворюються на первинні фолікули. Напрямна зв'язка в каудальній частині втрачає зв'язок з черевною стінкою і називається круглою зв'язкою матки — lig. teres uteri. Краніальна частина зв'язки перетворюється на власну зв'язку яєчника — lig. ovarii proprium. Задня частина вольфової протоки у самок редукується. Передня частина мюллерової протоки 4 утворює яйцепровід, середня частина — ріг, тіло й шийку матки. Задня частина протоки перетворюється на піхву.
Мюллерові протоки на різній відстані зливаються між собою, починаючи із задніх кінців своїх середніх частин, що зумовлює різні типи маток (рис. 8.2). З незлитих мюллерових проток у гризунів формуються подвійна матка й піхва (див. рис. 8.2, А). У разі злиття лише каудальних частин мюллерових проток утворюється подвійна матка (див. рис. 8.2, Б), що відкривається двома отворами в одну піхву (слон, деякі гризуни). Злиттям проток на більшій відстані і відкриванням матки одним отвором у піхву утворюється двороздільна матка (див. рис. 8.2, В) (рукокрилі, деякі гризуни). Ще більше злиття проток веде до формування порожнини в тілі матки, у разі незлиття
325
Розділ 8
рогів утворюється дворога матка (див. рис. 8.2, P) (більшість свійських тварин). При майже повному злитті проток формується велика порожнина тіла матки з окремими яйцепроводами, утворюючи просту матку (примати) (див. рис. 8.2, Е).
