Практический справочник по украинскому языку - Ющук И.П.
Скачать (прямая ссылка):
4. Сполучник можна замінити синонімічним сполучником, а з однозвучним поєднанням інших частин мови цього зробити не можна.
У вище наведених прикладах сполучник щоб можна замінити синонімічним сполучником аби, сполучник таж замінюється синонімом адже. Зі словами що б, та ж цього зробите не вдається.
Можливі такі синонімічні заміни сполучників:
а) таж — адже: Таж (адже) про це вже була домовленість між нами;
б) тож — тому: Життя таке коротке — тож (тому) спішімо робити добро (О. Довженко);
в) теж — також: Я теж (також) там був;
г) щоб — аби: He смійся з другого, щоб (аби) тобі не було того (Нар. творчість);
Морфологія і правопис
139
ґ) якби — коли б: Якби (коли б) знав, де впав, то й соломки б підослав (Нар. творчість);
д) проте — однак: He радий хрін тертушці, а проте (однак) на кожній танцює (Нар. творчість);
е) зате — але: Взимку холодно, зате (але) комарі не кусають (Нар. творчість);
є) притому (притім) — до того ж: За моїми відомостями, вони в саду і притому (до того ж) в найкращому настрої (І. Микитенко);
ж) причому (причім) — і то: Сто карбованців зашила йому мати в підкладку піджака, причому (і то) зашила сировою ниткою (Григорій Тютюнник).
§116. Особливості вживання деяких сполучників
1. Сполучник і чергується з й, якщо попереднє слово кінчається або наступне починається з голосного: сонце й місяць, висока й струнка, співає й декламує, комети й астероїди, Київ й Одеса.
Але чергування і — й не відбувається:
а) після паузи: Щось такеє бачить око, і серце жде чогось (Т. Шевченко);
б) перед й, я, ю, є, ї: Петро і Йосип, груші і яблуні, вага і ємкість;
в) при зіставленні і протиставленні: вороги і друзі, земля і люди, людина і космос;
г) як правило, у заголовках: «Інтеграли і ряди», «Господарська і фінансова діяльність держадміністрації».
2. В одному реченні слід уникати надмірного повторення як сполучника /, так і сполучника та, доречно використовуючи то один, то другий: Економічній безпеці й незалежності України загрожують гіперінфляція, падіння виробництва та величезний дефіцит бюджету, що спричиняє високі процентні ставки й підриває довгострокові вклади, корупція та організована злочинність (3 газети).
3. Парні сполучники не тільки... а й, як... так і і подібні слід розташовувати так, щоб перша частина стояла перед одним однорідним членом речення чи групою їх, а друга — перед другим: Правильна політика в галузі розвитку продуктивних сил передбачає раціональне використання не тільки природних ресурсів, а й виробничого та науково-технічного потенціалу (але неправильно: «... передбачає не тільки раціо-
140
Морфологія і правопис
нальне використання природних ресурсів, а й виробничого та науково-технічного потенціалу»).
4. Іноді для приєднання підрядного причинового речення до головного неправильно використовують слова «так як»: «Я не дав відповіді, так як не з’ясував ще всіх обставин». Треба: Я не дав відповіді, бо (тому що, через те що, оскільки) не з \ясував ще всіх обставин.
ЧАСТКА §117. Значення і склад часток
1. Частка — службова частина мови, яка надає окремому слову, висловлюванню чи реченню певного смислового або емоційного відтінку.
Наприклад, у реченні: JIuuie мох вкриває собою оте віковічне, ніким не займане каміння (А. Шиян) — частка лише виділяє слово мох, частка не заперечує ознаку займане.
Частки за своїм значенням і вживанням поділяються на такі, що надають певного смислового відтінку окремому слову чи групі слів, такі, що вживаються для оформлення різних видів речень, а також приєднувальні, словотворчі й формотворчі.
2. Частки, які надають окремому слову чи групі слів смислового відтінку, за значенням є такі:
а) підсилювально-видільні — вживаються для підсилення або виділення окремих слів у реченні: навіть, тільки, лише (лиш), всього-на-всього, хоч, хоча б, принаймні, аж, же(ж), -таки, -то, все, ще, вже, вже й, і, та, собі, о, ой; наприклад: Ta скажи мені, друже, нащо все в житті приходить тільки тоді, коли ми перестаємо бажати цього?(Ю. Яновський). Мені аж страшно, як згадаю оту хатину край села! (Т. Шевченко);
б) уточнювальні — вказують на міру точності або правдивість повідомлення: саме, якраз, справді, точно, власне, рівно, майже, приблизно, десь, мало не, трохи не, ледве не, ледве чи, навряд чи, ніби, наче, мов, мовби, немовби, буцім; наприклад: Збори почалися рівно о другій годині (М. Трублаїні). Дим став немов густішим, до нього примішалося ще щось (Г. Xom-кевич);
в) вказівні — служать для того, щоб привернути увагу до якогось предмета, явища: то, ото, от, це, оце, ось, осьде, он, онде, воно; наприклад: Он зірка в небі пролетіла (В. Сосюра).
Морфологія і правопис
141
Це завтра свято військове у нас, ми маємо усі піти в вінках (Леся Українка).
3. Частки, які вживаються для оформлення різних видів речень — розповідних (стверджувальних і заперечних), питальних, спонукальних, окличних, є такі:
а) стверджувальні — виступають замінниками стверджувальних речень або підсилюють їх: так, авжеж, аякже, атож, ага, еге, еге ж, гаразд', наприклад: Авжеж, такий у нас ведеться звичай (Леся Українка).— Ви добре знаєте Карпа? — поспитав я.— Атож... (М. Коцюбинський);
