Практический справочник по украинскому языку - Ющук И.П.
Скачать (прямая ссылка):
124
Морфологія і правопис
ПРИСЛІВНИК §103. Загальне поняття про прислівник
1. Прислівник характеризує дію, стан або ознаку. Прислівник — незмінна частина мови.
Наприклад, у реченні: Одна в нас голова, хоч би ми як несли її високо (М. Рильський) — прислівник високо характеризує дію несли, а прислівник як характеризує ознаку дії високо. У реченні: Голос у нього був напрочуд приємний — прислівник напрочуд характеризує ознаку предмета приємний.
2. За значенням та роллю в реченні прислівники бувають обставинні, предикативні і модальні.
Обставинні прислівники вказують на різні обставини, а саме:
а) способу дії (як? яким способом?): добре, вдало, поволі, вголос, гуртом, по-нашому, по-давньому, сам на сам, віч-на-віч;
б) міри й ступеня (скільки? наскільки? якою мірою?): настільки, дуже, трохи, ледве, дотла, дощенту, двічі, утричі;
в) місця (де? куди? звідки? яким шляхом?): там, звідти, угорі, вниз, праворуч, попереду, манівцями;
г) часу (коли? доки? відколи? як довго?): тоді, досі, рано-вранці, учора, напередодні, щоразу, з давніх-давен;
ґ) причини (чому? з якої причини?): тому, згарячу, зосліпу, спересердя, знічев’я, зопалу, хоч-не-хоч;
д) мети (навіщо? з якою метою?): навмисне, наперекір, напоказ, на зло, у гості.
Предикативні прислівники виступають у ролі присудка в безособових реченнях. Вони можуть виражати:
а) стан природи: тихо, вітряно, морозно, хмарно, сонячно;
б) стан людини: соромно, жалко, душно, страшно, байдуже, досадно, кривдно, образливо, радісно, приємно, лінь, гріх;
в) потребу: треба, потрібно, слід, необхідно, можна, важливо, варто, пора;
г) відсутність: ніде, ніколи, нема, не видно.
Модальні прислівники служать для виявлення ставлення мовця до сказаного і виступають у ролі вставних слів. Сюди належать: мабуть, очевидно, безперечно, може, на жаль, на щастя, по-моєму, по-перше, по-друге тощо.
3. За походженням прислівники бувають:
Морфологія і правопис
125
а) первинні й похідні від них: де, тут, там, туди, сюди, коли, тоді, як, так, деінде, подекуди, звідти, повсюди, відколи, досі, поки, ніде, ніколи, ніяк;
б) відіменникові: згори, завчасу, вночі, щодня, гуртом, бігом, нишком, жартома, жаль, сором;
в) відприкметникові: тихо, далеко, здалека, нашвидку, досита, знову, по-старому, по-військовому, по-українському;
г) відчислівникові: вперше, вчетверо, надвоє, двічі, тричі, по-перше;
ґ) відзайменникові: нізащо, потім, зовсім, надто, по-моєму;
д) віддієслівні: навстоячки, навприсядки, перегодя, хвилююче, нехотячи;
е) складні (утворені складанням кількох основ): праворуч, обіруч, нашвидкуруч, натщесерце, босоніж, стрімголов, мимохідь, повсякчас, споконвіку, віч-на-віч, рано-вранці, тишком-нишком;
є) складені (у вигляді словосполучень): плече в плече, день у день, раз у раз, раз по раз, раз за разом, час від часу, нога за ногою, сам на сам, кінець кінцем, ні в сих ні в тих, ні за що ні про що, куди завгодно.
4. Правопис прислівників досить складний. Більшість їх пишеться разом, проте є й такі, що пишуться через дефіс, через два дефіси, двома й більше словами тощо: удосвіта, додому, на світанку, з дому, раз у раз, з дня на день, по-іншому, рано-вранці, коли-не-коли, віч-на-віч9 з давніх-давен.
§104. Написання прислівників, утворених від прикметників
1. Прислівники від прикметників утворилися в основному трьома способами:
а) за допомогою суфіксів -о, -е: радісний — радісно, щоденний — щоденно, схвильований — схвильовано, гарячий — гаряче, байдужий — байдуже;
б) злиттям прийменника з короткою формою прикметника в різних відмінках: здалека (з+далек), стиха (с+тих), дочиста (до+чист), замолоду (за+молод);
в) злиттям прийменника по з повним прикметником: по-українському, по-рідному, по-ведмежому.
2. Прислівники, утворені від прикметників за допомогою суфіксів -о, -е, повністю зберігають написання цих прикметників: туманний — туманно, нескінченний — нескінченно, ша-
126
Морфологія і правопис
лений — шалено, скажений — скажено, нежданий — неждано, дерев ’яний — дерев ’яно, гарячий — гаряче.
Якщо такий прислівник утворено від якісного прикметника, що має ступені порівняння, то він теж може мати вищий і найвищий ступені порівняння і творяться вони так само: близько — ближче, найближче, якнайближче; високо — вище, найвище; голосно — голосніше, найголосніше.
3. Прислівники, утворені злиттям прийменника з короткою формою прикметника в різних відмінках, пишуться разом: віддавна, завидна, дочиста, насухо, потиху, помаленьку, згарячу, змалку, востаннє.
Три прислівники, які утворені поєднанням прийменника з повною формою прикметника, пишуться окремо: в основному, в середньому, в цілому.
4. Прислівники, утворені злиттям прийменника по з повним прикметником на -ому, пишуться через дефіс: по-ново-му, по-бойовому, по-братньому, по-батьківському, по-христи-янському, по-німецькому, по-вовчому, по-ведмежому.
Це стосується і прислівників, утворених таким же чином від займенників: по-іншому, по-всякому, по-нашому, по-твоєму.
