Практический справочник по украинскому языку - Ющук И.П.
Скачать (прямая ссылка):
Із цього правила є винятки:
а) дієслова хотіти, сопіти, ревіти, іржати (хоч у них суфікси -і-, -и- та після шиплячого -а- випадають) належать до І дієвідміни;
б) дієслова бігти, боятися, стояти, спати (хоч у них нема відповідних суфіксів) належать до II дієвідміни.
Дієслово сукати може належати як до І дієвідміни {сукаю, сукаєш і т. д.), так і до II дієвідміни (сучу, сучиш і т. д.).
3. Іноді дієслова, подібні за звучанням і однакові або близькі за значенням, залежно від їхнього звукового оформлення можуть належати до різних дієвідмін, наприклад: гуркотати — гуркочу, гуркочеш... гуркочуть і гуркотіти — гуркочу, гуркотиш... гуркотять; слати — стелю, стелеш... стелють і стелити — стелю, стелиш... стелять; волокти — волочу, волочеш... волочуть і волочити — волочу, волочиш... волочать.
§89. Чергування приголосних в особових формах дієслів
При змінюванні дієслів у теперішньому і майбутньому часі доконаного виду деякі приголосні чергуються. Це відбувається відповідно до правил чергування приголосних, тобто чергуються: г — з — ж, к — ц — ч, х — с — ш;д — дж, зд — ждж, т — ч, ст — щ. При цьому спостерігаються такі закономірності.
1. У дієсловах І дієвідміни чергування приголосних відбувається в усіх особах: могти — можу, можеш, може, можемо, можете, можуть; тесати — тешу, тешеш, теше, тешемо, тешете, тешуть; гуркотати — гуркочу, гуркочеш, гуркоче, гуркочемо, гуркочете, гуркочуть; пекти — печу, печеш, пече, печемо, печете, печуть.
2. У дієсловах II дієвідміни чергування приголосних відбувається тільки в 1-й особі однини: водити — воджу, водиш, водить, водимо, водите, водять; їздити — їжджу, їздиш,
112
Морфологія і правопис
їздить, їздимо, їздите, їздять; чистити — чищу, чистиш, чистить, чистимо, чистите, чистять; гуркотіти — гуркочу, гуркотиш, гуркотить, гуркотимо, гуркотите, гуркотять.
У дієслові бігти чергування г—ж відбувається в усіх особах: біжу, біжиш, біжить, біжимо, біжите, біжать.
3. У дієсловах II дієвідміни, основа яких кінчається на губний звук («мавпа Буф»), у 1-й особі однини і 3-й особі множини перед закінченням з’являється м’який л: ловити — ловлю, ловиш, ловить, ловимо, ловите, ловлять; ломити — ломлю... ломлять; робити — роблю... роблять; кропити — кроплю... кроплять; графити — графлю... графлять.
Якщо звук л з’являється в дієсловах І дієвідміни, то він зберігається в усіх особах: сипати — сиплю, сиплеш, сипле, сиплемо, сиплете, сиплють.
§90. Творення форм майбутнього часу недоконаного виду
1. Проста форма майбутнього часу недоконаного виду утворюється додаванням особових форм дієслова (й)няти до неозначеної форми дієслова недоконаного виду:
Особа Однина Множина
1-а знати+му — знатиму знати+мемо — знатимемо
2-а знати+меш — знатимеш знати+мете — знатимете
3-я знати+ме — знатиме знати+муть — знатимуть
Тому в цій формі після т перед м завжди пишеться буква и (кінцевий голосний неозначеної форми дієслова).
2. Складена форма майбутнього часу недоконаного виду утворюється поєднанням особових форм дієслова бути з неозначеною формою дієслова недоконаного виду:
Особа Однина Множина
1-а буду знати будемо знати
2-а будеш знати будете знати
3-я буде знати будуть знати \
3. Проста і складена форми майбутнього часу недоконаного виду мають однакове значення. їх нерідко вживають упереміш, щоб уникнути одноманітності: Україно! Доки жити буду, доти відкриватиму тебе (В. Симоненко).
Морфологія і правопис
113
§91. Творення форм умовного способу
Форми умовного способу дієслів творяться від форм минулого часу за допомогою частки би (б), яка пишеться окремо і в реченні може стояти після будь-якого повнозначного слова. Причому форма би вживається після приголосних, форма б — після голосних. Якщо в реченні підряд вжито кілька дієслів в умовному способі, то частку би (б) не обов’язково повторювати при кожному з них. Наприклад: Hiy Марко не такий. Він, як бурчак, рвав би каміння, рив береги,
з корінням вивертав би дерева (М. Коцюбинський). Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золотую арфу,— в ній все було б ясне — і струни, й гуки (Леся Українка).
§92. Творення форм наказового способу
1. Спеціальні форми наказового способу є лише для 2-ї особи однини (зроби) та 1-ї і 2-ї осіб множини (зробімо, зробіть).
Наказовий спосіб для 1-ї і 3-ї осіб однини та 3-ї особи множини твориться додаванням до дієслова в теперішньому часі або в майбутньому часі доконаного виду частки хай (нехай): хай зроблю, хай зробить, хай зроблять.
2. Спеціальні форми наказового способу творяться від основи теперішнього часу. Для цього від 3-ї особи однини відкидається закінчення -е або -ить (пиш(е), підкресл(ить), сяд(е), поміркуй(е), пробач(ить) тощо), а потім:
а) під наголосом та після збігу приголосних додаємо особові закінчення -и, -імо, -іть: пиши, пишімо, пишіть; підкресли, підкреслімо, підкресліть; причому ці закінчення зберігаються й тоді, коли префікс ви- перетягує на себе наголос: випиши, випишімо, випишіть;
б) в інших випадках зубні кінцеві приголосні основи («де ти з’їси ці лини») пом’якшуємо, інші не пом’якшуємо і в 1-й особі множини додаємо закінчення -мо, а в 2-й — закінчення -те: сядь, сядьмо, сядьте; поміркуй, поміркуймо, поміркуйте; пробач, пробачмо, пробачте.
