История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Утвердження нової української літературної мови на народній основі, вироблення нових естетично-художніх мовних цінностей у белетристиці, розширення географічних меж літературної мови сприяло введенню до її складу діалектних лексичних, фонетичних
*2? Маркс к., Енгельс Ф. Твори, т. 3, с. 407.
3^3 Білодід L К* Т, Г, Шевченко в історії української "літературної мови, с. 19.
51 і граматичних елементів. Правда, рідко траплялося, що той чи інший діалект як певна підсистема національної мови повністю лягав в основу художнього твору. Здебільшого діалектні елементи (чи навіть побудовані винятково на діалектній основі мовні партії персонажів) використовуються як у ,дожовтневій, так і післяжовтневій художній літературі тільки як стилістичний засіб. І все ж він дає великий матеріал (значно більший, ніж це було представлено в давній українській літературній мові) для аналізу тих фонетичних, граматичних і лексичних явищ, які залишилися в говорах від колишніх, інколи навіть дуже давніх, епох розвитку української мови та її попередників.
§ 9. Українська мова серед інших слов'янських. Усі слов'янські мови мають багато спільного в своїй структурі, протиставляючись іншим сім'ям індоєвропейських мов: балтійським, германським, романським, італьським, індо-іранським та ін. Чим далі йти в глибину віків, тим більше можна виявити спільних рис, які мали колись усі слов'янські мови. Тому-то для вивчення кожної слов'янської мови так багато важить аналіз структури старослов'янської мови — найдавнішої серед писемно фіксованих слов'янських мов.
Першорядне значення для вивчення історії української мови мають факти, що засвідчують розвиток інших слов'янських мов, насамперед російської та білоруської — найближчих до української.
Українська мова має цілий ряд фонетичних, граматичних і лексичних особливостей, спільних з російською та білоруською. Ці риси розвинулися ще в спільносхіднослов'янський період їхнього розвитку. Серед них найпомітніші:
1) однакові рефлекси колишніх голосних неповного творення ъ та ь; *Sbnb > д.-р. с5я-5>рос., укр. і блр. сон; ёьпь>д.-р. д&яб>укр., рос. день, блр. дзень; *рьпь > д.-р. пьнь > укр., рос. і блр. пень;
2) однакові рефлекси колишніх носових голосних: *dqbb > д.-р. доубъ > укр., рос. і блр. дуб; *p§tb > д.-р. пдть > укр. п'ять, рос. пять, блр. пяць;
3) наявність повноголосся: *gord > д.-р. городъ > укр. розм. город, рос. город, блр. горад; *korva > д.-р. корова > укр. і рос. корова, блр. карова; *go!sb > д.-р. голосъ > укр. і рос. голос, блр. голос;
4) наявність звукосполучень зв, цв на місці колишніх gv, kv: *gvezda >д.-р. звЪзда > укр. діал. звізда, рос. звезда; *kvetb > д.-р. цвЪтъ > укр. цвіт (і квіт), рос. цвет., блр. цвет (і кветка)\
5) однакові рефлекси колишніх сполучень tj, dj, kt': *svetja > д.-р. с&Ъча > укр. свіч(к)а, рос. свеча, блр. свечка; *medja > д.-р. межа > укр., рос. і блр. межа; *noktb > д.-р. ночь > укр. ніч, рос. ночь, блр. ноч;
6) однакові рефлекси колишніх сполучень tbrt, tblt: *gbrdb >• д.-р. гърдъ > укр. гордий, рос. гордый, блр. гордщ; *dblgb > д.-р. дългъ >> укр. довгий, рос. долгий, блр. доуги
52 7) протиставлення приголосних за твердістю —м'якістю: укр. день —ден (від дно)у рос. грудь —груд (від груда), блр. пяць — пят;
8) втрата аориста й імперфекта;
9) близькі системи формо- й словотворчих префіксів і суфіксів;
10) спільний у своїй переважній частині лексичний фонд на означення родинних стосунків, назв місцевості й рельєфу, органів і частин людського тіла, трудових процесів, житла і його частин, кольорів, тваринного й рослинного світу і т. ін.
Ряд рис засвідчує спільні процеси в розвитку YyPfiiFp^n'1' і білоруської мов:
v 1) однакова рефлексація колишніх сполучень tn>t, tlbt: *kn>jQ > д.-р. кръю > укр. крию, блр. крию, рос. крою; *gh>tati > д.-р. глътати > укр. глитати,,блр. глытацъ, рос. глотать;
2) перехід л у в (у) в колишній позиції tblt: *уъ1къ > д.-р. вълкъ > укр. вовк, блр. воук, рос. волк; *dblgb ;> д.-р. дългъ > укр. довгий, блр. доугі, рос, долгий;
3) подовження м'яких приголосних на місці колишнього інтервокального j: Д.-р. соудыа > укр. суддя, блр. суддзя, рос. судья; д.-р. веселью > укр. весілля, блр. вяселле, рос. веселье;
4) втрата початкового і в одних словах і, навпаки, поява приставного і в інших: д-р. игъла > укр. голка, блр. голка, рос. иголка (игла); д.-р. играти > укр. грати, блр. граць, рос. играть; д.-р. ръжа > укр. іржа, блр. іржа, рос. ржа;
5) злиття двох прийменників (і відповідно префіксів) съ та изъ в одному з;
6) чергування в(у) з у та і з й: укр. він іде в школу—вонийдуть у школу, блр. єн ідзе у школу—яны йдуцьу школу, рос. он идет е школу\— они идут в школу;
7) наявність фрикативного h на місці вибухового g;
8) наявність у деяких словах, що історично починаються з голосної, приставних в і г: д.-р. осень > блр. восень; д.-р. огнь >• укр. вогонь; д.-р. оулица > укр. вулиця, блр. вулица; д.-р. овьца > укр. вівця, блр. гауца; пор. відповідні російські слова: осень, огонь, улица, овца;
