История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
7. [о] у складі префікса. У префіксах до-, по-, про- етимологів ний [о] закономірно змінювався в [і] перед складом із колишнім^ зредукованим [ъ] ї [ь] у слабкій позиції: діждати дожьдсипи), пішли (ч- пошьли), прірва (ч-проръваА пізніше за аналогією міг виникати в префіксах [і] з [о] й у позиції" перед двома приголосними, що стояли на початку кореня, після яких і між якими зредукованого в давньоруській мові не було зовсім: дістати (ч- достати), пізнати познати). Подальша дія аналогії відбивалася й на префіксах з секундарним [о], який в аналогічних умовах теж став змінюватися в [і]. Наприклад: зібрати (ч-зобрати ч- сьбьра-ти, избьрати), обізвати (ч- обозъвати ч- обзъвати), надірвати (ч- надорвати ч- надъръвати), підібрати (ч- подобрсипи ч- подъ-бьрати); у префіксі піді- голосний [і] в першому, відкритому, складі розвинувся за аналогією до формц префікса-прийменника під-(з подъ). Відповідний фонетичний процес поширився й на прийменники, співвідносні з префіксами своїм звуковим складом: зі мною, наді мною, піді мною. Давньоукраїнські пам'ятки перехід [о] в [і] у префіксальній позиції відбивають, починаючи з XVI ст.: розійшлись (Луцька кн., 1565), изийтися (АБ, 1685, 96), отийиюл (АПГУ, XVII, І, 76), дистало (137), отййти (AC, XVII, 34), розииюлъся (36), розибрали (9), одійти (Рад., 1676, 225), надійдут (316), одійти (Л. Гр., 1770, 220), зийшлися (Л. Вел. 1720, ЗО), обийдуться (251),
Перехід [о] в [і] у префіксах південно-західні говори засвоїли набагато послідовніше, ніж південно-східні, що відбивають і лексикографічні праці дожовтневого періоду, напр.: дірвати, дістаток, піждати, пізвати, пімста, пімстити (Ж., І, 186; II, 652—653)
370 Див.: Наконечний М, За високий науковий рівень вузівського курсу історичної граматики,— Укр. мова в школі, 1959, Ns 5, с. 89.
283 і дорвати, достаток, пождати, позвати (Гр., І, 425, 431; II, 652), помста, помстити (Б.-H., 291).
8. Префікс-прийменник од — від. Префікс-прийменник від (д.-р. отъ) звичайний у сучасних говорах південно-західного наріччя: віддай, відповідай (с. Станівці Долішні Вашків. р-ну Чернів. обл.), від сина, відпочити (с. Базаринці Збаразьк. р-ну Терноп. обл.) та ін. Префікс-прийменник від обіймає приблизно території сучасних Вінницької, Хмельницької, Тернопільської, Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької областей та деяких суміжних з ними районів. Послідовно його відбиває хмова ранніх творів західноукраїнського походження, писаних на народній основі, як наприклад, «Русалка Дністровая» (1837): від природи (IV), віддихау (X), відповЬла (4), відЬхау (19) та ін. У закарпатських говорах поширений прийменник-префікс вуд і выд 371.
У північних говорах поширений звичайно префікс-прийменник од: одорвав, од осени, од самого ранку, од чоловіка (с. Блиставиця Бородянського р-ну Київської обл.), оддав, од батька, од села (с. Ma-нуїльське Вишгородського р-ну Київської обл.), одпускати (с. Кіпті Козел, р-ну Черніг. обл.), одрубали, од усіх (с. Мельня Конотоп, р-ну Сумської обл.) тощо. Говори з од обіймають приблизно північну частину Сумської області, Чернігівську, північну частину Київської й Житомирської областей та суміжні з ними райони. Цим говорам властиве вживання ненаголошеного етимологічного [о] в новому закритому складі. Префікс-прийменник од (ч- отъ) поширений, як правило, в ненаголошеній позиції, а це й зумовило збереження в ньому [о] після занепаду кінцевого [ъ].
Говори південно-східного діалектного ареалу щодо вживання префікса-прийменника од — від неоднорідні. На великій території, зокрема на півночі й у західній частині Полтавщини, на південному сході Київщини, в східній частині Черкащини й деяких інших районах, вживається од, на сході Полтавщини, у Харківській області, у новоутворених говорах півдня України поширені обидва варіанти — од і від, що пояснюється історією заселення цієї території.
Писемні пам'ятки староукраїнської мови переважно фіксують варіант отъ (от) і з одзвінченим пригЬлосним одъ (од), значно рідше від: отдати (Р., гр. 1363, 15), отТіашєго, оттоли (Рус., гр, 1411, 74), от двора (АЖ, 1583, 45), от землЬ (Бер. Лекс., 1627, 16), од-мЪнный, оддЪллюся, од ныхъ (Син., XVII, 136), од мене, од всего, од вЪрного, оддаст (Інстр. полк. Л. Горленку, 1665, Пан. 80), од боки (АС, 1666,26), од старших (25), одобралъ, от посланца (Л. Вел., 1720, 17), отняттю (21), одкидала (І. Некр., XVIII, 14), одрЪзавъ, одъ свити (14), вЬддавъ (23). Найдавніша граматика живої української мови О. Павловського (1818) засвідчує вживання як од, так і від: одкарабкуюся, одльїга (48), одбрывъ (93), відь мене (89), відь морозу (102). Східноукраїнські письменники дожовтневого періоду
371 Див.: Панькевич L Українські говори Підкарпатської Русі і суміжних областей, ч. 1. Прага, 1938, с. 70—71.
284 теж вживали обидва варіанти цього префікса-прийменника -од (от) і від, хоч перший з них переважав: одчинились (І. Котл., Енеїда, 1798, III, 60), одпускали (III, 41), од танцивъ (1, 16), отступився (III, 45) і видпустити (III, 71), видъ мене (І, 5), однесла (Т. Шевч., Три літа, Автографи, 23), одвалалы (27 зв.), одь хати (18 зв.); одцурались (А. Метл., Думи і пісні, 1839, 49), одсувайте, од копищъ (57); вид лиха (68); одкрилась (JI. Укр., І, 1951, 18), одважним (88), од дерева (14) і віднині (101), від M?ne (87), від мого (97); од свого, одрізав (П. Мирн., V, 1960, 288) і від старого (324), від того (329); одкараскатись (М. Коц., І, 1950, 80) і відступається (172) та ін. Деякі письменники варіант від вважали навіть за галицько-поділь-ський діалектизм і виступали проти' його вживання в літературній мові 372. Цей варіант остаточно закріпився в сучасній українській літературній мові, головним чином, уже в післяжовтневий період у процесі уніфікації її фонетичних, граматичних та лексичних норм. У всіх стилях, крім художніх, він повністю витіснив од, але в мові художньої літератури й тепер вживані обидва варіанти — від і од, хоч перший з них переважає.
