История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Не змінюються [о], [е] в [і] в закритому складі демінутивних суфіксів -04K-, -ечк-ч—оньк-^-еньк-/^есеньк- та в антропонімічному -енк- (хусточка, діжечка, голубонька, Воленька, дрібнесенький, Вербенко), що пояснюється специфікою їх функціонування в словотворчій системі української мови. Зберігається звичайно голосний [е] в суфіксах -ес, -єн: небес, чудес, імен, племен, стремен, хоч коліс.
За загальною фонетичною закономірністю в закритому складі етимологічний [о], [е] переходить в [і] в суфіксі -ob-, -ев-: київський, верхівка, путівка, гвинтівка. Однак у деяких"едовйгаміового походження, утворених переважно від дієслівних основ і вживаних здебільшого з термінологічним значенням, звук [о] в такій позиції зберігається за зразком російської мови: обробка, перешихтовка, формовка.
3. Звичайно зберігається етимологічний [p]t [е] у словах книжного походження: завод, закон, народ, народний, верховний. Цим зумовлено й те, що не змінився в [і] й етимологічний [е] в суфіксі -енн- віддієслівних іменників середнього роду, які в українській
369 Див.: Булаховський JI. А. З історичних коментарів до української мови. Голосні повного творення, с. 102.
281 мові за дуже незначними винятками теж належать до слів книжного походження: враження, значення, судження, вражень, значень, суджень. У словах веління, хотіння і под. звук [і] з [ё]: велЪниге -*» веління, хотйниіе ->¦ хотіння.
4. Етимологічний [е] у дієслівному закінченні [еш] та [о] у 'формах наказового способу в сучасній українській мові в закритому складі не переходить в [і] за аналогією до відкритого складу: несеш (V- несешь ч- несеши), береш (<- берешь ч- береши), виходь (ви-хохд' ч- выходи), виходьте, дозволь, дозвольте —несе, несете, неси, бере, берете, бери, виходити, дозволити,
У формі 3-ї-особи однини дієслова єсть [jecV] зберігається етимологічний [е] за аналогією до більш уживаної в українській мові фодми е [je].
S*^5. У словах іншомовного походження [о] та [е] на [і] в закритому складі^звичайно не змінюються: атом, борт, тон, футбол, декрет, -екймпель, траулер, шофер. Проте в деяких із них, переважно давно запозичених, відповідна зміна, зумовлена аналогією, можлива, напр.: гніт, дріт, колір, папір, якір. Зміна [о] на [і] поширилась і на власні імена давнішого запозичення, як-от: Антін, Прокіп, Сидір, Тиміиі, Тихін, Федір, Яків, Самійло, хоч Мирон, Харитон, Фрол. Але [е] в аналогічних умовах послідовно зберігається: Арсеьі, Артем, Євген, Семен.
За старокниЖною традицією часто зберігається в закритому складі також суфіксальний [о], [е] в українських прізвищах: Apme-мовський, Боровиковський, Петровський, Котляревський, Назарев-ський, Пцсаревський. Проте паралельно поширені в сучасній українській мові й прізвища з голосним [і] в такій позиції, що фонетично розвинувся з [о], [е]: Вибранівський, Голованівський, Дідківський, Ковалівський, Крижанівський. j
Не змінюється" [е] в ?і] у суфіксі -тель: учитель, мислитель, цінитель. Слова з цим суфіксом в основному книжні, за походженням старослов'янізми або запозичені з російської мови. *
6. Кореневий [о]. Із загальної фонетичної закономірності зміни [о] в [і] у новому закритому складі випадають композити з другим компонентом -вод, -воз^нос* -роб,^хрд. У цьому компоненті етимологічний [о]"зде5іЗіьійііого зберігається: вагоновод, діловод, екскурсовод, бомбовоз, водовоз, паровоз, водонос, хлібороб, скороход та ін., хоч водовідвід, водопровід, газопровід, всюдихід. Слова цього типу відносно нові, переважно з термінологічної сфери; відхилення в них від загальної фонетичної закономірності пояснюється їх книжним походженням. У складі однокореневих слів голосний [о] в цих морфемах, як правило, змінюється в [і]: вивід, довід, провід, провідник, вивіз, виріб, захід, похід, перехід.
У числівнику вісім [ч-осмь] голосний [і] останнього складу вживається на місці не етимологічного, а секундарного [е], що з'явився після приголосного перед сонорним [ш] як наслідок занепаду кін-" цевого [ь]. Отже, виник він не фонетично, а за аналогією до числівника сім [-?- семь]. Звук [і] в першому, відкритому, складі розви-
282 яувся пізніше, за аналогією до голосного Ji] другого складу. У північних і південно-східних говорах до останнього часу поширена вимова цього числівника з [о]: восім. Спроба пояснити перехід [о] в [і] внаслідок занепаду [ь] у наступному складі, тобто як закономірний процес зміни [о] в [і] у новому закритому складі 370, не має під собою серйозних підстав. На перешкоді такому поясненню стоїть насамперед те, що етимологічний [о] після занепаду кінцевого [ь] зовсім не попадає в позицію закритого складу, оскільки перед сонорним [т] після [s] у зв'язку .із занепадом зредукованого розвивається вставний [е]: [о!смь] [о'сем'], пор. [о'гнь]-> [ого'н']. Таким чином, звук [о] не приймає на себе компенсаційного подовження, а значить і не стає у фонетичні умови, які б могли спричинитись до його дифтонгізації та подальшої зміни в напрямі до монофтонга [і]. Припущення, що вставний [е] в цьому слові виник пізніше, нічим не обгрунтоване. Писемні пам'ятки засвідчують написання вусЬмъ (АБ, 1688, 102; AC, XVII, 116); очевидно, літера у' передає тут північний дифтонг, що виник під наголосом за аналогією до тих слів, у яких він вимовлявся в закритому складі.
