Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
е) Після паузи переважно вживається у: Це було ...у Києві. Зайшла знайома, учителька з нашої школи.
У ряді слів чергування у — в взагалі не буває. Такі слова завжди вживаються або тільки з початковим в, або тільки з початковим у, напр.: вправа, враження, вклад, вступ, влада, вплив, внутрішній, вказівка; увага, ударник, указ, установа, умова, уява, усталення, утруднення. У деяких словах зміна в на у чи навпаки неможлива тому, що вона зв'язана із зміною основного значення слова (порівн. вправа і управа, вступ і уступ, воад і уклад тощо).
Зовсім не чергуються у — в у словах іншомовного походження (університет, і/рая, утопія, ультиматум) та у власних іменниках (Україна, Урал, Узбекистан, Уругвай; Власенко, Владко, Врубель). Однак іменник Україна в поезії іноді вживається й з початковим в: Вкраїну з краю в край проходили з боями (С.). У поетичній мові з вимог ритму чергування у — в може порушуватись і в інших випадках, якщо воно не впливає на зміну значення висловлюваної думки, напр.: Вітер в гаї нагинає лозу і тополю (Шевч.). Коло сіл стоять тополі, розмовляють з вітром в полі (Jl. Укр.). Червоно танув сніг в пожежах барикад (С.).
1 На письмі буквою в передається і губно-губний приголосний в, і нескладовий голосний у, а буквою й—нескладовий голосний ї.
2 Порівн. «Український правопис», K., 1960, стор. 17—19.
157 Сполучник і та початковий ненаголошений і чергуються з й у тих самих позиціях, що й у — вробітник і колгоспник, Ольга Ui Анатолій, він іде; Ми на роботу йдемо (С.); наш Іван, у нашого Йвана і у нашого Івана.
Зовсім не змінюється і на й:
а) на початку речення: І України волю провістив вогонь і грім царицинських боїв (Б.). І кожен знав боєць: живе Ілліч (Мал.);
б) після паузи: А далі туди — і по підгір'ю, і по долині гай і гай — пішов, як стіна (Тесл.);
в) при зіставленні понять: батьки і діти, трудівники і воїни;
г) перед словом, що починається на j (букви я, ю, є, І): Ulyра і Йосип — друзі. Близько річки росли верби і явори. Петро і Юхим — передові трактористи. Тамара і Євген працюють на шахті. Тетяна і її мати працюють у лікарні.
§ 55. Приставні приголосні
Українська мова характеризується наявністю в ній приставних, або протетичних, приголосних, які розвинулися на початку слова перед голосними а, о, у та і (з колишнього о).
Приставні приголосні виникали не в один час. Так, сучасна українська мова зберігає приставний j перед а та е, який розвинувся ще в спільнослов'янський період і тепер властивий майже всім слов'янським мовам, крім болгарської: укр. ягня, я, є, рос. ягненок, я, єсть (порівн. болг. аз, агне).
Пізніше в українській мові, а частково ще і в давньоруських діалектах, виникали приставні в та г.
Приставний в найчастіше розвивався перед початковим у та перед і (з о) і значно рідше перед о (вулиця, вуста, вухо, вус, вузький, він, вітчизна, вісь, вістря, вівця, вівса, вітця, вогонь); приставний г поширився перед а та о (гарба, гарбуз, Ганна, горіх, гострий).
Приставні приголосні неоднаково властиві різним українським говорам. В багатьох говорах південно-західного наріччя, наприклад, слова на голосний не вживаються зовсім, приставні звуки г, в або у виникли в них перед будь-яким голосним, що стояв на початку слова: гармія, гартист, Гандрій, Гамерика, гоко, го-бідати, говес, горел, госінь, Гоксана, гулиця, гурожай, гулик, Гурал, гетап, гелеватор, гешалон, гикра, гиначе; вочі, ]'улиця, Jycmunay jінкубатор, /інструкція і ін2. В південно-східних говорах, навпаки, приставні приголосні поширені значно менше, слова з початковим голосним вживаються в них досить часто: у лиця, ус, узький, оріх.
1 Порівн. «Український правопис», K-, i960, стор. 18.
2 Порівн., наприклад, А. Д. О ч е р е т н и й, Говори Уманського району на Черкащині, «Наукові записки» Київського педінституту ім. О. М. Горького, т. XXIV, К., 1957.
158 Щодо вживання протетичних приголосних сучасна українська літературна мова не має єдиних і сталих норм. Окремі слова закріпилися в ній лише з цими приголосними (вулиця, він, вітчизна, Ганна, гарба, гострий), інші ж — лише з початковим голосним (одяг, обід, око, орати, Оксана, Андрій, Урал). Зовсім не вживаються протетичні приголосні перед давнім і (істина, інакше) та в словах, засвоєних з інших мов (армія, авангард, оркестр, ультиматум) .
Деякі слова поширені в літературній мові і з протетичним приголосним, і без нього, напр: вогонь — огонь, вуста — уста, віт-ця — отця, від — од: Слава поглядам жіночим, гарячішим за вогонь (P.). Горіть і боріться, любіть Батьківщину, огні свого серця єднайте в бою (С.).
§ 56. Основні риси правильної української літературної вимови
Для будь-якої літературної мови велике значення має однаковість вимови в ній звуків та їх сполучень. Розбіжність у вимові, як і розбіжність у правописі, ускладнює процес спілкування, утруднює й уповільнює розуміння висловлюваної думки, і, навпаки, однакова вимова полегшує розуміння звукової мови, допомагає швидшому її сприйманню, отже, полегшує процес спілкування між людьми.
