Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
б) В окремих іменниках чоловічого й жіночого роду І відміни: суддя, Ілля, стаття, рглля (фонет. q/d'a, стат'а...).
в) У деяких прислівниках типу навмання, спросоння, зрання (фонет. науман'й, спросдн'а, зран'а).
г) В орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни перед закінченням -у, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один приголосний: молоддю, сіллю, тінню, Россю, миттю, стйттю, маззю, міццю, рінню (фонет. молод'у, с'іТу, т'їн'у та ін.).
д) Звук л подовжується в окремих формах дієслова лити: ллю, ллєш, ллє (фонет. л'у, л'еш).
Подовжених приголосних цього типу давньоруська мова не знала, немає їх і в сучасній російській мові (порівн. укр. знання, стаття, ніччю, рос. знание, статья, ночью). В українській мові вони розвинулися внаслідок уподібнення звука у попереднім м'яким приголосним.
У давньоруській мові в цій позиції перед у вимовлявся зредукований і,( або напружений зредукований б (на письмі він позначався і буквою я, і буквою б): знанию, знанью (фонет. знание). Напружений зредукований тут був ненаголошеним, через те він і занепав. Звук j став вимовлятися безпосередньо після м'якого приголосного й згодом уподібнився до нього. Внаслідок цього приголосний подовжився: 3Han'bje знйн'іе —> знйн'е; пізніше під впливом інших форм виникла вимова знан'й; cmam'bja cmamfja, стат'а^(орфогр. знання, стаття).
Після твердого приголосного звук j зберігся, не асимілювавшись ним, а тому й подовження цього приголосного не розвинулось: подвір'я, пір'я, матір'ю, любов'ю (фонет. node'ipja, n'ipja, Mam'ipjy, л'убоуіу). Якщо перед м'яким приголосним є ще інший приголосний, то подовження також відсутнє, хоч цей приголосний і асимілював звук j. Подовжена вимова приголосних властива українській мові лише в позиції між голосними, а тому в таких випадках відбувається стягнення, або втрата приголосним подовженої вимови й зміна його на звук звичайної довготи: etcm'bjy (орфогр. вЪстию, etc/пью) ^eicm'jy^e'ic'm4n'y-> в'їс'т'у (орфогр. вістю).
3. В українській мові подовжуються приголосні в деяких іншомовних словах, серед яких окремі загальні іменники (аннали, бонна, ванна, манна, булла, дурра, мірра, білль, пенні), зокрема невідмінювані італійського походження (барокко, інтермеццо, лібретто, нетто, фортіссімо, стаккато).
153 Проте таких слів відносно небагато. Звичайно ж у запозичених словах відбулося стягнення подовжених приголосних: група, грип, клас, комуна, колектив, каш, .маса, сужа, шофер і ін. (із группа, класс, коммуна, коллектив, /сасса, масса, сумма і ін.).
Не подвоюються приголосні і в таких іншомовних словах, в яких є збіг однакових звуків префікса і кореня (асиміляція, апарат, дисидент), крім тих випадків, коли в мові паралельно існує слово без префікса: апперцепція, імміграція, ірраціональний, коррелятивной, бо є перцепція, міграція, раціональний, релятивний. Зберігається подвоєння приголосних у власних іменниках іншомовного походження: Андорра, Голландія, Марокко, Ніцца, Яффа, Мюллер, Pyccoi Шіллер, Уатт, Бетті.
Якщо в іншомовному слові приголосний подвоєний, то таке подвоєння залишається і в усіх похідних словах, напр.: тонна — п'ятитонний, Голландія — голландський, голландець, Яффа — яффський.
§ 52. Спрощення в групах приголосних
Великий збіг приголосних утруднює вимову, і українській мові він невластивий. Цим пояснюється явище спрощення в групах приголосних або утрата у вимові одного із звуків таких груп.
У сучасній українській мові спрощення наявне в таких групах приголосних:
ждя жн: тиждень — тижня, тижневий, кожний (із кождьныи );
здн-^зн: виїздити — виїзний, шзяо (із поздьно); с/яя -> ся: честь — чесний, користь — корисний, масть — масний, якість — якісний, вість — вісник; однак у словах, утворених суфіксом я від іншомовних основ на с/я, спрощення відсутнє: баласт—баластний, компост—компостний, контраст— контрастний, аванпост— аванпостний, форпост — форпостний; орфографічно не передається спрощення приголосних у слові шістнадцять, хоч у вимові воно є (шЧснйдц'ат');
стл-^сл: щастя — щасливий, лестощі — улесливий, стелити— слати (із стьлати), але зберігається /я у словах кістлявий, хвастливий, пестливий, зап'ястний, хворостняк і под.;
еля -> ся: масло — масний (із масльньїи), ремесло — ремісник, умисел — умисний, навмисне;
стц-^сц: містити — жісце (із містьце); лнц->нц: сонце (із сълньце); рдч -> рі$: серденько—серце (із сьрдьце)-, сткл -> с#сл: скло (із стькло); рнч-^нч: горно — гончар (із гърньчарь);
154 стс'к -> с9к: місто — м'іс'кйй, орфогр. міський (із мЪсть-скыи), у вимові також реформ'іс'кий, ту рис1 кий, але правописно реформістський, туристський;
скн -> ся: яшс/с — тиснути (із тискнути), тріск — трісну-яш, блиск — блиснути, ашос — писнути, плюскати — плюснути, але випуск — випускний, тоскно;
зкн -> зя: бризкати — бризнути (із бризкнути), брязкіт — брязнути.
Перед суфіксами -Сбя- і -ств(о) спрощується у вимові приголосний /я після я (Htni9K ->нс9к): студент—студён'с'кий, референт — реферён'с'кий, інтел'ігент — інтел' іген' с' кий; студент— студёнство, агент — агёнство і ін., але орфографічно студентський, референтський, інтелігентський, студентство, агентство.
