Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Голосні о і е, що розвинулися із зредукованих у сильній позиції й чергуються в сучасній українській мові з нулем звука на місці колишніх слабких зредукованих, називають випадними.
Іноді за аналогією закономірність розглядуваного чергування порушується. Наприклад, у деяких словах української мови розвинувся новий звук о не тільки на місці сильного, а й на місці слабкого зредукованого: рот — рота, лоб — лоба (з рътъ — ръта, лъбъ — лъба). Під впливом називного тут відбулося пересування наголосу у формах непрямих відмінків, а це й спричинилось до того, що слабкий ъ не занепав, а став вимовлятися як сильний і змінився в о: лъбй^лъба^лоба (порівн. рос. лоб — лба, рот — рта).
2. Нові о й е розвивалися також між приголосними перед сонорними р, л, н, м, якщо після сонорного в давньоруській мові занепадав ъ або ь. Напр.: вихрь->вихор, капль^капел'
138 (орфогр. капель), узлъ —» вузол, сосяъ —» сосон, осмь -» восеж' (пізніше вісім). Такі голосні о, ? називають вставними.
В інших формах слів після сонорного, що йшов після приголосного, міг стояти голосний повного творення, отже, не було умов для розвитку вставного о чи е: вихру, капля, вузла, сосна, восьми. Таким чином і виникла співвідносність вставних о й е в одних формах слова з відсутністю будь-якого голосного в інших: свекор — свекра (з свекръ — свекра), вітер — вітру (з вЪтръ— etmpa).
§ 41. Звукосполучення /ш, ля
У ряді слів сучасної української мови між приголосними переважно у відкритих складах вимовляється сполучення ри, ли: кривавий, бриніти, гримати, гриміти, дригати, кришити, тримати, тривати, тривога, блищати, глитати. Звук я, що стоїть у цьому сполученні, може чергуватися з о: кривавий — кров, чорнобривець — брови, дривітня (діал.) — дрова, глитати — глотка.
Сполучення ря, ля у відкритих складах між приголосними походять з давніх сполучень приголосних р \ л з наступним слабким зредукованим з і б (ръ, рь, лъ, лб): кръвавий —» крива-вий, трьвога —» тривога, глътати —> глитати, бльщати —> бля-щати.
Сильні в та б після р, л змінювалися в голосні повного творення: кръвькров, глътъкаглотка.
Однак аналогія й тут спричинилася до вирівнювання звукового складу основи слова, отже, вона викликала відхилення від закономірного розвитку зредукованих після р і л. Так, наприклад, у слові кръхъта зредукований після р був сильним і повинен змінитися на о (крохта), але під впливом кришити (з кр^-шити, в якому б слабкий) він змінився на я (крихта). У слові бльскъ зредукований б після л також сильний і повинен змінитися на е (блшс), проте він змінився на я під впливом спорідненого слова блищати (з бльщати, в якому б слабкий). У слові блъха зредукований слабкий, отже, він мав змінитися на я (блиха), але за аналогією до форми блох (із блъхъ, тут fc після л сильний) розвинулась вимова блоха і т. д.
Примітка. На місці давніх ргь, лть вимовляється звукосполучення рі, лі: бліднути, дрімати, тріщати, перебріхувати і ін.
§ 42. Звуки я та і (в історичному освітленні)
Голосний я в сучасній українській мові не одного походження. Крім я, що розвивався на місці колишнього слабкого зредукованого » або ь після приголосних р і л (гриміти, тривога,
139 блищати) і який в окремих словах чергується з о {кров — кривавий, брови — чорнобривий), в ній поширений також звук Uy що походить із зредукованого і або так званого напруженого ъ або ь у позиції перед j: бий, лий, мий, раа, новий, шия (із бьи, лба, лгза, р^а, новъи, шбіа— фонет. бб/б, лб/б, лг&/б, ръ/б, яо-6*0/6, шьі'а).
У дієслівних формах зредукований переду міг бути сильним і слабким, тому він в одному випадку розвивався в и, а в другому— занепав, що спричинилося до появи чергування и з нулем звука: бий — б'ю, пий — п'ю із бьи (фонет. бб/б) — *бь/д, пьи (фонет. пь\ь)— *nbjg. Але в більшості слів сучасної української мови звук и розвинувся з двох колишніх голосних давньоруської мови — ы та и (вимовлявся /), що послідовно злилися в один звук: син, риба, сила, нива із сынъ, рыба, сила (фонет. сіла), нива (фонет. ніва). Цей и з іншими звуками не чергується, йому в російській мові відповідають ы та и (рос. сын, сила).
Сучасний голосний і в українській мові новий, він розвинувся з таких голосних:
а) з о: ніс, віз, сіль (із носъ, возъ, соль)',
б) з е: піч, ніс, сіл (із печь, неслъ, селъ)\
в) з t: літо, дід, сіно (із літо, dtдъ, сіно).
Давні голосні о та е, про які мова йшла раніше, змінювалися на і лише в певних позиціях, а в інших зберігалися. Тому звук і, який походить з о та е, чергується за певних умов з тими голосними, з яких він розвинувся: ніс — носи, віз — вози, сіль — солі, піч — печі, ніс — неси, сіл — село.
Давньоруський голосний t послідовно в українській мові змінився на і, тому і, що походить з 4, як у закритому, так і відкритому складі не чергується з іншими звуками: сіно — сінний, літо — літній, діди — дід і ін.
Лише в кількох словах і, що розвинувся з t, чергується з и: діти — дитина, сісти — сидіти. Пояснюється це тим, що в давньоруській мові голосний t перед складом з наголошеним і (графічно и) змінився на і, який пізніше в українській мові розвинувся в и: дітйна давньоруське дитина (фонет. дЧт'іна) українське дитина (за аналогією до нього і дитя)\ сЪдйши давньоруське сидиши (фонет. с'ід'іш'і) українське сидиш. В позиції не перед складом з наголошеним і звук t зберігся, в українській мові він потім змінився на і: діти —» діти, сісти сісти.
