Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
__/—S ч
у напрямі до і, монофтонгізувалися (волъ вол вуол, вуил,
S _ /-S
вуіл в'іл; печь ->» печу гііеч пЧч).
Якщо на і змінився початковий звук о, то перед таким / в сучасній українській мові вимовляється приставний приголосний в: він (з онъ), отець — вітця, вітчизна (з отьця, отьчизна), овес — вівса (з овьса), осі — вісь (з ось), овечка — вівця (з овьця), око — вічко (з очько). Він виник у цьому положенні в той час, коли на місці давнього о вимовлявся дифтонг, першим компонентом якого був голосний у (тобто, як і в словах типу улиця — вулиця, ухо — вухо, приставний в і тут розвинувся перед голосним у): онъ
он-^уон, уін...^>вуін^>він.
Давні звуки о та е, після яких у наступному складі не було зредукованого ъ або ь, на і не змінилися: коса, семи, радості, ясності, могла, росла, везла, могти, рости, нести. Не було зредукованих, наприклад, і в префіксах роз- та без- та в прийменнику без, а тому в них також зберігаються давні о та е (розбитий, розпис, безконечний, безприкладний, без них).
Отже, чергування о та е з і виникло в українській мові внаслідок того, що в одних умовах давні о та е збереглися, а в інших — на їх місці розвинувся новий голосний і. Проте не завжди о та е змінюються на і в закритому складі.
Не буває зміни їх на і в закритих складах у таких випадках:
134 1. Коли о та е випадні: сон — сну, лісок — ліска, ставок — ставка, книжок — книжка, день — дня, — /гяя, липень — липня, роздерти — розідрати, справедливо— правда. У цій позиції голосні о та е нові, а не давні, розвинулися вони з ® та б ^або у зв'язку з занепадом їх, напр., вітер із вЪтръ).
2. У звукосполученнях -оро-, -ОАО-, -ере-, -еле- (у так званому повноголоссі): мороз, ворон, ворог, порох, сторож, подорож, сором, волос, молот, солод, очерет, берег, через, перед, шелест, морозний, солодкий, прибережний, посередній. Виняток: поріг, сморід, моріг, оборіг. Другий голосний у повноголоссі також новий, і коли відбувався процес зміни давніх о та е «а і, він ще якісно відрізнявся від них. *
3. У звукосполученнях -Op-,-ер-,-ов- (з -ьр-ъл-, -ьр-, -ьл-) між приголосними: торг, горб, морква, смерть, шерсть, шовк, вовк, повний, довгий, товстий, жовтий, човни. І в цій позиції голосні о та е походять із зредукованих ь і ь (търгъ, шьрсть, еълкъ, шьлкъ).
4. У словотворчих частинах слів -вод, -воз, -нос, -роб,
-ход, у яких звук о наголошений: діловбд, екскурсовбд, вагоновод, провбдка, водовбз, паровбз, бомбовбз, водонбс, дровонбс, золотоносний, хліборбб, розрббка, скорохбд і ін. Проте за загальним
законом багато слів з названими словотворчими елементами змі-
lit і і нюють о на і (перехід, всюдихід, похід, водовідвід, водопровід,
газопровід). Ненаголошений о тут звичайно не зберігається, а послідовно змінюється на і: довід, вивід провід, провідник, вивіз, виріб, захід.
5. У родовому відмінку множини віддієслівних іменників середнього роду на -ення: знйчення — значень, твердження — тверджень, враження — врйжень.
6. У родовому відмінку множини багатьох іменників жіночого й середнього роду: основ, установ, вод, істот, будов, тополь, меж, потреб, стель, осель; імен, чудес, веретен. Збереження о й е в закритому складі тут, певно, обумовлене аналогією до тих форм цих же слів, в яких давні о й е стоять у відкритому складі: основа, будова, межа; імена, веретена.
7. У суфіксах -ОЧК-, -ечк-, -оньк-, -еньк-, -есеньк-, -енк-: хусточка, кісточка, діжечка, відеречко, голівонька, голубонька, доленька, веселенький, маленький, малесенький, дрібнесенький, Яворенко, Шевченко.
8. В іменниковому суфіксі старослов'янського походження -тель та префіксі воз-: учитель, вихователь, мислитель, цінитель; возвеличити, возз'єднати.
9. У дієслівному закінченні та в формах наказового способу: береш, ведеш, ідеш, несеш, пасеш; винось, дозволь, приходь, виносьте, дозвольте, приходьте. В наступному складі дав-
135 ньоруська мова мала в цих формах не -ь, а -и (береши, выноси). На збереження давнього е в закритому складі закінчення дієслова в другій особі однини могли також впливати ті форми, в яких голосний е знаходився у відкритому складі (бере, беремо, берете). Аналогічний вплив мав значення й для збереження о в закритому складі наказового способу (дозволь — дозволити).
10. У словах іншомовного походження: атом, агроном, том, трактор, футбол, педагог, філософ, декламатору авіатор, шофер, бухгалтер, інженер, студент, екзамен, кабінет, декрет, фарватер. Однак у ряді іншомовних слів давнього запозичення о й е чергуються з і за загальним законом, що діє в українській мові: гш'т — гнота, дрш — дроту, таб/р— табору, хут/р— хутора, школа — шк/л, я/с/р — якоря, курінь — куреня.
У власних особових іменах іншомовного походження голосний O в закритому складі також часто змінюється на і й зберігається у відкритому складі (Федір — Федора, Прокіп — Прокопа, Ca-дір — Сидора, Тиміш — Тимоша, Ничипір — Ничипора, але Мирон, Харитон, Фрол).
Голосний же е в закритому складі у словах цього типу на ? зовсім не змінюється: Євген, Семен, Лртеж.
