Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
1 В. В. Виноградов, Об основных типах фразеологических единиц в русском языке, сб. «Академик А. А. Шахматов», М.— Л., 1947, стор. 353.
6 &-1476
81 а) словосполучення, що складаються з іменника та узгодженого з ним прикметника чи дієприкметника: добрі бажання, добрі наміри (Кажуть, що весь поміст в пекло з добрих намірів зложився — JI. Укр.);
б) словосполучення, що складаються з двох іменників, причому один з них може мати при собі узгоджений прикметник: справа честі, храм науки, плід непорозуміння, діло табак; людина великого серця, чуття єдиної родини;
в) словосполучення, що складаються з дієслова та іменника з прийменником чи без нього: розв'язати справу, звільнити з роботи, спустити з очей, добитися перемоги, покласти голову;
г) словосполучення, що складаються з дієслова та прислівника: розбити вщент, закінчити вчасно.
Поділ стійких фразеологічних одиниць на фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення, запропонований В. В. Виноградовим, поширився в сучасній лінгвістичній науці. Однак названі фразеологічні типи не охоплюють прислів'їв, приказок та багатьох крилатих виразів, які, безперечно, належать до фразеології мови, а тому немає підстав вважати таку класифікацію повною і закінченою. Це питання ще потребує остаточного розв'язання.
Українська мова має дуже багату фразеологію, яка складалася протягом віків і виявляє велику стійкість. Фразеологічні вислови — продукт мовної творчості народу, вони містять стале і чітко окреслене значення, багато з них емоційно забарвлені і художньо оформлені, в них, особливо в прислів'ях і приказках, відбивається глибока мудрість народу, його вікова культура. Отже, фразеологія являє великий скарб нашої мови.
В. І. Ленін так характеризував народні вислови: «Бувають такі крилаті слова, які з дивною влучністю виражають суть досить складних явищ»1. До діла вжиті, фразеологічні звороти завжди впливають на читача або слухача, краще доносять до них зміст висловлюваної думки, а тому вдале їх використання, зокрема в художній, газетній і ораторській мові, в доповідях і лекціях, має особливо велике позитивне значення.
Фразеологія тісно пов'язана з життям мовного колективу, з його соціально-економічним, політичним і культурним розвитком, з усією його історією. За висловом О. М. Горького, «прислів'я та приказки зразково формують увесь життєвий, соціально-історичний досвід трудового народу»2. В прислів'ях та приказках відбивається розуміння народом всіх сторін свого життя. В них висловлюється любов народу до Батьківщини (За рідний край — хоч помирай. Серце радіє, що CPCP міцніє. Жить — Вітчизні слу-
1B. І. Л е H і н, Твори, т. 20, стор. 257.
2M. Горький, Про літературу, 1954, стор. 244.
82 жить), до партії (3 партією йти — в щасті жити і цвісти. Більшовики — народу керівники) і ненависть до ворогів (Якби тому трясця, кому війна щастя), відбивається боротьба трудящих проти соціального гніту, кривди, несправедливості (Хоч ї кров проливали, але волю дістали. Панам був рай, та настав край). У народній фразеології стисло виражається позитивне ставлення до праці, колективу, науки, правди, сміливості і засуджуються лінощі, неправда, хвастощі, боягузтво, сварливість тощо (Де господар добре робить, там і поле буйно родить. Як дбаєш, так і маєш. Гро~ мада — великий чоловік. Де добре громаді, там добре і бабі. Сила та розум — краса людини. За праве діло стій сміло. Де відвага, там і щастя. Хто лінивий, той і сонливий. Вдача собача: не брехне—то й не дихне. Гречана каша сама себе хвалить. Не бачила сова орла, а як уздріла, то аж зомліла. За онучу збили бучу й ін.),
§ 25. Джерела української фразеології
Фразеологія української літературної мови за своїм походженням неоднорідна. Найбільше в ній фразеологічних одиниць народного походження, як наприклад, прислів'я і приказки (Добре там живеться, де гуртом сіється й ореться. Під лежачий камінь вода не тече. Як бригадир порядкує, так бригада й працює) та різні жартівливі й анекдотичні вирази, що закріпилися і в літературній мові (Сім мішків гречаної вовни. Ви мовчіть, а я буду слухати. Нема хліба — їж пироги. Буває, що і слон літає).
Але, крім того, в українській літературній мові поширена фразеологія й з інших джерел, а саме:
а) Вирази виробничо-професійного походження, напр.: Сім раз приміряй, а раз одріж; по всіх швах (з мови кравців); грати першу скрипку, підвищувати тон (з мови музикантів); Цей номер не пройде; відігравати роль (з мови артистів); виконувати завдання на відмінно (з мови учителів та учнів); Дружній череді вовк не страшний (з мови пастухів); лити воду на млин (з мови мірошників); взяти в шори (з мови лимарів); Не святі горшки ліплять (з мови гончарів); взяти під обстріл (з мови військових).
б) Влучні вирази видатних людей: Революції — це локомотиви історії (К. Маркс). Релігія — опіум для народу (К. Маркс). Всерйоз і надовго (В. І. Ленін). Краще менше, та краще (В. І. Ленін), Догнати й перегнати (В. І. Ленін). Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах (Д. Ібаррурі),
