Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Від основи теперішнього часу творяться:
а) всі особові форми дієслів теперішнього часу: живу, живеш, живе, живемо, живете, живуть; біжу, біжиш, біжить, біжимо, біжите, біжать; читаю, читаєшу читаємо, читаєте, читають (фонет. 4umajy, читщеш, Чита je, читаемо, 4umajeme, читщут');
б) особові форми майбутнього часу дієслів доконаного виду: напишу, напишеш, напише, напишемо, напишете, напишуть; прочитаю, прочитаєш, прочитає, прочитаємо, прочитаєте, прочитають (фонет. npo4umajy, прочитщеш...); зроблю, зробиш, зробить, зробимо, зробите, зроблять;
в) всі особові форми наказового способу: пиши, пишімо, аш-шіть; читай, читаймо, читайте; зроби, зробімо, зробіть;
г) дієприкметникові форми теперішнього часу: завершуючий, крокуючий, сяючий;
д) дієприслівники недоконаного виду: пишучи, знаючи, лежаки, роблячи, ходячи.
Приголосна основа інфінітива і теперішнього часу збігається, якщо в ній відсутнє чергування кінцевих звуків: вез-ти, нес-ти і вез-ymby нес-уть.
§ 138. Категорія часу
Час — це об'єктивно-реальна форма буття. «Основні форми всякого буття,— писав Ф. Енгельс,— є простір і час»1, поза цими формами ніщо не може існувати, отже, простір і час є формами існування дійсного світу. «В світі нема нічого, крім рухомої матерії, і рухома матерія не може рухатись інакше, як в просторі і в часі»2.
Часові відношення в граматиці передаються за допомогою дієслівної категорії часу. Час дієслова — це така граматична категорія, яка виражає відношення дії до моменту мовлення.
В сучасній українській мові існує три основних часи дієслова: теперішній, майбутній і минулий. Вони розрізняються між собою значенням і морфологічними ознаками.
Форми тепер ішнього часу означають, що дія відбувається в момент мовлення, тобто збігається в часі з повідомленням про неї. Напр.: Я дивлюсь — і аж не вірю — есе знайомі, есе свої... (Т.). Соловейко щебече в калині. Хрущі поміж деревом літають, гудуть (Тесл.).
Форми майбутнього часу означають дію, яка відбудеться чи буде відбуватися після моменту мовлення, тобто про неї по-
1O. Енгельс, Анти-Дюрінг, K-, 1950, стор. 49.
2 В. І. Ленін, Твори, т. 14, стор. 156.
358^ відомляеться раніше, ніж вона виконується. Напр.: Скоро в зелень рясну уберуться садки (Граб.). Вітерець повіє, сонечко пригріє, то й роса спаде (JI. Укр.). Я буду вабити очі блакитні (Л. Укр.).
Форми минулого часу означають дію, яка відбувалась або відбулась до моменту мовлення, тобто про неі повідомляється після того, як вона виконувалась чи була виконана. Напр.: До майстерні зайшов, з нічної зміни ідучи, вальцювальник (П.). Всі повернули до Панаса обличчя, а чужий раптом замовк, поклав руки на стіл і закліпав очима (Коцюб.).
Крім того, в українській мові зрідка вживається ще й давноминулий час, який означає, що дія відбулася або відбувалася давно, раніше іншої минулої дії. Напр.: Коли Юхим, змінившись на варті, повернувся додому, Катря теж витопила була (Гол.). Віл щось почав був говорить, да судді річ його з починку перебили (Греб.). Якби була знала, у колисці б придушила (Шевч.). І сам ти впав був од тяжкої рани, та прапор полку у руці втримав (P.).
Категорія часу тісно зв'язана з граматичною категорією виду. Форми теперішнього часу творяться лише, від дієслів недоконаного виду (роблю, раджу, вітаю, бетоную, робимо, радимо, вітаємо, бетонуємо), а форми майбутнього, минулого і давноминулого — від дієслів як недоконаного, так і доконаного виду (буду робити, будемо робити, зроблю, зробимо; робив, робили, зробив, зробили; був робив, був зробив, були робили, були зробили).
Теперішній час
Форми теперішнього часу за своєю структурою синтетичні, вони творяться за допомогою особових закінчень дієслова, які приєднуються до його основи, а не спеціальними допоміжними словами, що мають лише граматичне значення; тобто дієслова в теперішньому часі завжди виражають лексичне і граматичне значення одним словом. За характером голосного в особовому закінченні дієслова теперішнього часу поділяються на дві дієвідміни: першу і другу.
До першої дієвідміни належать такі дієслова, які в закінченні другої і третьої особи однини та першої і другої особи множини мають голосний -е-(-є-), а в третій особі множини — голосний -у-(-ю-).
До другої дієвідміни належать всі дієслова, які в закінченні другої і третьої особи однини та першої і другої особи множини мають голосний -и-, -і-('ї~), а в третій особі множини— голосний -а-(-я-). Голосні в особовому закінченні, за допомогою яких розрізняються дієвідміни дієслів, називаються тематичними голосними.
359^ Зразки відмінювання дієслів у теперішньому часі
Перша д ієв ідміна Однина Множина
1-а ос. веду, мажу, співаю
2-а ос. ведеш, мажеш, співаєш
3-я ос. веде, маже, співає
ведемо, мажемо, співаємо ведете, мажете, співаєте ведуть, мажуть, співають
Друга дієвідміна Однина Множина
1-а ос. кричу, раджу, стою кричимо, радимо, стоїмо
2-а ос. кричиш, радиш, стоїш кричите, радите, стоїте
3-я ос. кричить, радить, стоїть кричать, радять, стоять
