Современный украинский язык - Горпинич В.О.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка):
98
§ 44. РІЗНОВИДИ СЕМАНТИЧНИХ ВІДНОШЕНЬ
Між похідним словом і твірною базою існують такі різновиди семантичних відношень (семантичної мотивації):
1. Транспозиційні відношення. При транспозиції твірного в похідне лексичне значення залишається незмінним, а саме твірне переходить в іншу частину мови, набуваючи нових категоріальних і граматичних ознак: перескладати > перескладання — лексичне значення залишилося незмінним, змінилася морфемна будова (зник інфінітивний суфікс -ти і з’явився іменниковий суфікс -анн-я)\ змінилася частина мови (від дієслова утворився іменник), похідне слово набуло нових граматичних ознак (іменник набув здатності відмінюватися, має відмінні морфологічні ознаки і нові синтаксичні функції): світлий — світлість, пишний — пишність, асфальт — асфальтовий.
2. Мутаційні відношення. При мутації за допомогою словотвірних засобів змінюється лексичне значення (малювати — малюнок). Що ж до частиномовної належності і граматичного значення, то вони істотної ролі не відіграють, тобто можуть змінюватися, а можуть і не змінюватися: а) змінюються: кума — кумувати, куратор — кураторський, купити — купець; б) не змінюються: Байрон — байронізм, балет — балетник, ліс — лісник, бігун (особа) — бігунок (предмет) тощо.
3. Еквівалентні відношення. Лексичне значення похідного при еквівалентних відношеннях є рівноцінним, тотожним значенню словотвірної бази (твірному слову чи словосполученню). Цей тип відношень характерний для таких типів словотворення: 1) абревіації: OOH — Організація Об’єднаних Націй, профком — профспілковий комітет; 2) усічення: зам — замісник, спец — спеціаліст, маг —магнітофон, телек — телевізор; 3) універбації (семантичної конденсації): манна каша —манка, Вечірній Київ ” — “Вечірка ”, електричний поїзд — електричка, кімната для прання — пральня.
4. Модифікаційні відношення. Частиномовна належність і лексико-номінаційне значення не змінюються, семантика також не змінюється, але ускладнюється лише стилістичними відтінками.
Модифікаційні відношення виникають при утворенні:
1) іменників, прикметників і прислівників за допомогою суфіксів суб’єктивної оцінки: відро — відерце, відерко, відеречко; мати — мама, ма, мамуня, матуся; Інна — Інночка, Іннуся; голубий — голубенький, голубуватий; 2) збірних і оди-
7*9-320
99
ничних іменників: студент — студентство, професор — про-фесура, горох — горошина; 3) назв істот із значенням недорослості: лисиця—лисеня, вовк—вовчата, кіт—котята; 4) дієслів із значенням обмеженої дії: мовчати — помовчати, сидіти — посидіти, шуміти — відшуміти, говорити — заговорити.
§ 45. СЛОВОТВІРНИЙ ТИП
Слова в мові існують групами — словотвірними парами (читати — читач). Найменша така група називається словотвірним типом. Він становить одне з центральних понять системи словотворення. Словотвірний тип — це група слів однієї частини мови, які побудовані за єдиною схемою і об’єднуються за такими рисами: 1) спільністю частиномовної належності твірних слів; 2) спільністю (за значенням і структурою) форманта або навіть і способу словотворення (тобто спільністю формального зв’язку між твірним і похідним);
3) спільністю словотвірного значення (тобто спільністю семантичного зв’язку між твірним і похідним). Словотвірний тип — це схема побудови слів певної частини мови. Слова гітарист, домбрист, флейтист, бандурист становлять словотвірний тип, тому що всі вони: 1) утворилися від однієї і тієї самої частини мови — іменника (їх твірні слова є іменниками: гітара, домбра, флейта, бандура); 2) мають спільний формант -ист із значенням особи; 3) мають спільне словотвірне значення — особа за назвою музичного інструмента. Слова плигун, співун, хитрун, товстун, дикун розпадаються на два словотвірні типи, оскільки утворені від двох частин мови (дієслова і прикметника), хоча й мають спільний формант -ун із спільним значенням особи: 1) тигун (від плигати), співун (від співати); 2) хитрун (від хитрий), товстун (від товстий), дикун (від дикий).
Різні типи становлять такі похідні, які розрізняються за структурою формантів, хоч вони й мають спільне словотвірне значення і спільну частину мови твірних слів: кияни (< Київ), псковичі (< Псков), одесити (< Одеса), ужгород-ці (< Ужгород). Тут усі похідні мають частиномовну спільність твірних слів (утворені від іменників), спільне словотвірне значення (назви осіб за місцем проживання), але форманти розрізняються будовою. З цієї ж причини до різних словотвірних типів належать і похідні: тернопільці, тернопільчани, тернополяни (< Тернопіль)', полтавці, полтавчани (< Полтава)', житомирці, житомиряни (< Житомир).
Складається враження, що слова корівник, телятник, курятник, лісник, м'ясник, городник належать до одного типу
100
у зв’язку з тим, що всі вони утворені від похідних однієї частини мови (іменника), мають спільний формант -ник. Насправді ж тут два типи, оскільки формант -ник багатозначний і утворює похідні з різним словотвірним значенням: у похідних корівник, телятник, курятник формант -ник має словотвірне значення “приміщення для істот, названих твірним словом”, а в похідних лісник, м ’ясник, городник — словотвірне значення “професії або особи за професією”. Отже, похідні слова одного словотвірного типу перебувають в однакових структурно-семантичних відношеннях зі своїми твірними. Похідні слова, в яких не збігається хоч одна з трьох ознак, належать до різних словотвірних типів.
