Экология человека - Некос А.Н.
ISBN 966-623-347-9
Скачать (прямая ссылка):
На курортах твденного берега Криму для серцево-судинних хво-рих триватсть актматизаци складае в середньому 6 дшв, для хворих на туберкульоз -1-2 тижн.
У дтей актматизащя тривае довше, шж у дорослих. У них ще не досконала кора головного мозку, i адаптащя (актматизащя) проходить складшше. Так, при пршдщ на вщпочинок до Криму з вщдале-них райошв у дтей початкова фаза продовжуеться 7-16 дшв, i шода при фая збудження може спостер1гаеться розлад сну тощо. А дат при повернент дгтей додому з оздоровчих табор1в, коли повинт на-ступати ильки на 2 i 3 фаза актматизаци; починаеться фаза реакт-матизаци. Саме тому л1кар1 не завжди рекомендують датям з1 слаб-ким здоров’ям р1зко змшювати мсце перебування та пере!жджати у 1нш1 кл1матичн1 зони.
86
Чинники, що впливають на особливостi адаптаци
Стутнь i складтсть адаптаци (актматизаци) людей залежить вДд багатьох причин. Кожен адаптащйний процес мае свою генетичну базу, проте його виражешсть, форма, темп i бюлопчна ритмДка без-перервно змДнюються пДд впливом нескiиченно рДзноманОтних чин-никДв зовиштого середовища, яке накладае свДй вщбиток на весь хДд iицивiдуального розвитку. Таким чином, в найширшому значенн життя - це процес адаптаци.
Стутнь i складшсм адаптаци (актматизаци) людей залежить вДд багатьох чинникДв, основы з яких можна охарактеризувати так:
• чим незвичиiшi i складнДшД для людини новД еколопчт умови, тим важче протДкае у не! адаптащя. Вивчення адаптаци людини нерозривно пов’язане з характеристикою оточуючого и середовища. Мехашзми адаптаци можна зрозумДти тДльки тодД, коли детально вивченД умови, до яких людина повинна адаптува-тися;
• здоров ’я людини: у немолодих i хворих адапт^йн! можливостД значно нижче, нДж у молодих i здорових людей. Але в деяких регДонах навДть молодД i здоровД люди не можуть повтстю ада-птуватися;
• швидтстъ перегзду: у зимДвникДв аитарктично! станци «Восток», що добиралися туди санно-тракторним потягом, аклДма-тизацДя протДкала легше, нДж у тих, кого доставляли туди лДта-ком. ШвидкД пДдйоми в горах утрудняють процеси аклДматиза-ци i можуть викликати гДрську хворобу. Чим коротший перДод адаптаци, тим вона викликае бДльшу напругу функщональних мехашзмДв у людини;
• метеорологiчнi або iншi геофiзичнi чинники i процеси: погодт умови, сонячна активтсть. Прикладами можуть бути численн спостереження за космонавтами («абсолютно здоровими» людьми) пДд час, наприклад, !х адаптаци до земних умов пДсля польотДв. Якщо посадка на Землю здшснювалася в дн магтт-них бур, адаптащя до земних умов була загальмована в порДв-ияинi з ситуацДею у геомагттно спокДйнД дт.
У будь-яких випадках краща аклДматизацДя спостерДгаеться у або-ригешв, тобто у тих, хто тривалий час адаптувався до певних умов середовища. У аборигетв адаптащя досягнута за рахунок генетич-
87
них змш в популяци з високим ступенем ефективносп. Так, у спеко-тних кранах при пщвищент температури збшьшуеться споживання кисню, яке в свою чергу призводить до виробництва надлишку тепла. Чим бИльше маса тша тим бшьше споживання кисню, а кожен «зайвий» мшлпр кисню потребуе бИльше тепла. У корИнних жителИв цей показник невеликий, а у пршжджих вш найбшьший. Сукуптсть генетично обумовлених властивостей i структурно-функцюнальних особливостей Индивщуума складають так званий екопортрет людини.
Дослщження з адаптаци людини набули особливого значення у зв’язку з Интенсивним розвитком науково-техшчного прогресу, ви-ходом людей за меж звичного для них оточуючого середовища -освоення екстремальних райошв (Арктика, Антарктика, пустелИ, оке-ашчний шельф, високопр’я), космИчного простору. Одночасно вини-кла необхщтсть вивчати адаптацИю до нових чинниюв середовища (радоащя, хИмИчне забруднення, шум, вИбращя, електромагттт поля). РИшення теоретичних i прикладних питань екологи людини висуну-ло проблему титзаци територи на основИ ощнки бшьшосп населення адаптуватися в цих районах. Це дозволяе вирИшувати принципове питання про придаттсть або непридаттсть тих Инших райошв для формування чи поспйного населення з контингента, що прийшли з Инших мюць.
Оцшка ефективнoстi адаптивного процесу повинна спиратися
на критерт збереження оптимуму здоров ’я i корисног трудовог дiя-льностг людини в умовах дmамiчноi ди природних чинниюв.
На сьогодш вчеш видаляють адаптивн1 типи людських популя-цiй — стльносп людей, що володдать специфИчними морфолопч-ними i функцюнальними особливостями оргатзму, яю е зовтштм виразом норми бюлопчно1 реакци на комплекс умов навколишнього середовища, що забезпечують стан рИвноваги популяцш з цим середовищем. Вони незалежш вщ расово1 або еттчно1 приналежносп.
Теорiя адаптивних титв, розроблена Т. I. Алексеевою (1977, 1986), важлива в практичнш сферИ при формувант, наприклад, тру-дових колективИв для роботи в екстремальних умовах. Адаптивт ре-акци здшснюються в двох формах: загальнт (пщвищення ошрносп оргатзму - збИльшення, наприклад, юстково-мускульно1 маси) i спе-цифiчнiй (пщвищення теплопродукци, або ж пщвищення вщносно1 поверхнИ випаровування).
88
Вiдмiииостi в адаптаци людей досД глибоко дослщжувалися при формуванн! трудових колективДв для роботи в екстремальних умовах освоення райошв ПДвночД. Було виявлено декДлька груп людей, що належать до рДзних конституцДональних типДв:
