Экология человека - Некос А.Н.
ISBN 966-623-347-9
Скачать (прямая ссылка):
74
схильностД людини до захворювання залежить вДд сонячно! дДяльно-стД завдяки коливанням у фДзико-хДмДчних реакцДях оргашзму, вДдк-риваючих доступ до швазп». ДДяльтсть Сонця не причина розпо-всюджещня тих чи Днших хвороб або процесДв, вона лише сприяе !х назрДванню i iитенсивностi. «Астронома, що читае етдемюлопю хо-лери, мимохДть вражае той факт, що добре знайомД йому роки соняч-них бур i урагашв викликають таю велик тяжкД явища i, навпаки, роки сонячного спокою i миру збДгаються з роками звiльнеиня лю-дини вДд безмежного жаху перед цим невидимим ворогом». Приклад паралелДзму двох рядДв явищ: сонячно! дДяльносп i ходу розвитку етдемш холери представлений на рисунку 13.
Аналопчт матерДали були одержан Чижевським О. Л. з щлого ряду Днших захворювань - грип, чума, холера, тиф, дифтерДя, маля-рДя, цереброспанальний меиiигiт та Дн., а також з кореляци 5 ритмДв Сонця багатьох соцДальних явищ - транспортних аварДй i катастроф, революцДй, вДйськових переворота тощо.
Сучасними дослiцжеинями встановлений нацiйний зв’язок з со-нячною активтстю таких захворювань, як хрошчт бронхита, пнев-мош!, броихiальна астма, хвороби органДв зору - глаукома, гнДйний кератит, ширн хвороби - екзема, нейродермита, рДзнД види акушер-сько! патологи, хвороба Бехтерева (Володимирський, 2004). ТДсний зв’язок прослДджуеться в захворюваносп Днфарктом мДокарда i 11-рДчними циклами активноси Сонця.
Природа юнування бiологiчного годинника як i ранДше залиша-еться загадкою i привертае до себе увагу дослщникДв. Якщо одн вважають, що «настройка» годинника здиснюеться зовтштми чинниками, то згДдно з Дншою точкою зору, жива протоплазма сама мДстить в собД якийсь внутрДштй хронометр. Бюлопчний годинник Дснуе i широко поширений у живДй природД.
ПевнД внутрДшт ритми властивД i людинД: хДмДчнД реакцл в Г! ор-ганДзмД вщбуваються Дз певною перюдичтстю - навДть коли людина спить, електрична активтсть мозку з незрозумДлих поки причин ри-тмДчно змДнюеться кожнД 90 хвилин.
75
1901 1905 1910 1915 IP20 1925 1930
роки
1 - сонячна активность;
2 - холера;
1 •- сонячна актившстъ, схема криво! 1;
2 - холера, схема криво! 2.
Рисунок 13 - Смертшсть вщ холери в Британськш 1нди i перiодична активнiсть Сонця з 1901 по 1931 р. (Чижевський О. Л., 1973)
Багато дослщниюв вважають, що бюлопчний годинник е одним з важливих еколопчних чинниюв, який обмежуе актившстъ живих ор-гашзм1в. Вшьному розселенню рослин i тварин на планет перешко-джають не тшьки еколопчш бар’ери у виглдщ прихильносп до сво!х мюцепроживань, конкуренщею i симбютичними вщносинами тощо. Кр1м усього цього, !х повед1нка управляеться ще i опосередковано, через внутршнш бюлопчний годинник, рухом далеких небесних тш (Фабр,1971).
1.5. АДАПТАЦ1Я ЛЮДИНИ ДО УМОВ СЕРЕДОВИЩА
Виникнення i розвиток людини вщбувалися в певному природному середовища Згодом формувалися мал i велию людсью раси, культурш типи стародавшх людей. Людина - бюсощальна ктота. Вона вийшла з природи, але i залишилася в нш. Вона народжуеться, мужше, стар1е i вмирае за й законами, хоча i видозмшеними сощальними умовами жит-
76
тя. З природи, а з визначених обставин видозмшюючи 11, людина одер-жуе 1жу, воду, повпря, все шше, необхщне для 11 життя. На не1 дшть ко-смчн випромшювання, сонячне свило, клИматичн умови. Вмираючи, людина сво1м тшом входить у природний бюлопчний цикл. Люди пере-творюють природу i опиняються пщ дИею не тшьки чисто природного середовища, але i того, яке створили сам. Цей величезний комплекс взаемозв’язюв людини i навколишнього середовища дослщжуе еколопя людини.
Серед багатьох проблем екологи людини одшею з важливих i в той же час не повно вивчених е проблема реакци людини на середовище. Hi реакци дуже рИзноманпи i залежать вщ особливостей нового середовища, вщ попереднього способу життя, фИзичного розвитку, расово1 приналежносп тощо. Вщомо, як була утруднена атматизащя европей-щв у трошчних районах 1нди i Африки i це примусило ще в минулому столгт англшську колошальну адмшютращю обмежити трьома роками обов’язковий термш служби сво1х урядовщв в 1нди. Наголошувалася утруднешсть аклiматизацi1 жителИв Африки в умовах, наприклад, Кана-ди. СкладнощИ в пристосувант до нового середовища виникали при освоены Антарктиди, прських територш, океанчних просторИв, космосу тощо.
Формування людських популяцш вщбувалося в умовах послщовно-го освоення ними рИзних клИматичних райошв ЗемлИ, починаючи з тро-пшв. Розселившись земною кулею, людин доводилося i доводиться пристосовуватися до рИзних умов життя, або адаптуватися.
Адаптацiя (вщ лат. adaptio — пристосування, приладнання) - одне з ключових понять в екологи людини. З бюлопчно1 точки зору, вона е процесом внутрштх i зовтштх швидких i повшьних реакцш оргашз-му на змшу умов незаселеного середовища. Адаптаця оргатзму людини здшснюеться в певних межах, заданих 1й еволющею параметрИв життещяльносп (температура, тиск, киснева насиченють).
Здатшсть живих оргашзмИв адаптуватися, пристосовуватися до навколишнього середовища - загальновщомий факт. Поняття «едшсть оргатзму i навколишнього його середовища» було методолопчно правильно сформульоване впчизняними природодослщниками, зокрема
