Экология человека - Некос А.Н.
ISBN 966-623-347-9
Скачать (прямая ссылка):
I. М. Сеченовим, I. П. Павловим i Ин. Адаптацiя - це сукуптсть мор-фофiзiологiчних, поведткових, популяцшних i тших особливостей виду, яка забезпечуюе можливiсiь специфiчного способу життя в певних умовах зовншнього середовища.
77
НайчастДше пДд адаптащею розумДють таке пристосування до на-вколишиъого середовища, коли у людини закрДплюеться стереотип морфофДзюлопчних реакцДй, що передаеться з поколшня в поколшня спадково. У тому випадку, коли ацаптацiю розумДють тДльки як мор-фофДзюлопчне (або генетичне) пристосування оргашзму, !"! назива-ють б1олог1чною адаптащею.
Бюлоячна адаптацiя - спадкова пристосовтсть до дДй навко-лишнього середовища (наприклад, у комахощних тварин розвиток гострДшого дзьоба, пристосованого для добування !ж1 в деревтй корд).
Фiзiологiчна адаптаця - пристосовтсть до тривало! ди подраз-никДв - звикання до шуму, пристосування до темноти.
У процесД пристосування оргашзму до нових умов видДляють два процеси — фенотитчну, або Шдивгдуалъну адаптацю, яку прави-льтше називати акл1матизац1ею, i генотитчну адаптащю, що здДй-снюеться шляхом природного вДдбору корисних для виживання ознак.
При фенотитчнш адаптаци оргатзм безпосередиъо реагуе на нове середовище, що виражаеться у фенотипДчних порушеннях, компенсаторних фДзюлопчних змДнах, якД допомагають оргатзму зберегти в нових умовах рДвновагу у середовищД. При переходД до колишнх умов вщновлюеться i колиштй стан фенотипу, компенсаторы фДзДологДчнД змДни зникають.
При фенотитчнш адаптаци в оргашзмД вщбуваються глибокД морфофДзДологДчнД рДшення, якД передаються спадково i закрДплю-ються в генотип як новД спадковД характеристики популяцДй, еттч-них груп i рас.
У тих випадках, коли пристосування не супроводжуеться глибо-кими фДзюлопчними перебудовами, якщо в оргатзм вщбуваються змДни не спадковД, при тимчасовДй змДнД умов, а при повернены ста-
78
рих умов оргашзм повертаеться в колишнш стан, то йдеться про акшматизащю.
На вщм1ну вщ тварин кр1м бюлопчних мехашзм1в у людини ю-нують шш1 пристосування. 1нод1 адаптащю розглядають ширше - як пристосування не т1льки морфоф1зюлопчне, але i сощальне. Напри-клад, змша способу життя, думок, повед1нки, формування особливо-стей побуту, одягу, харчування i всього того, що вщ поколшня до покол1ння передаеться не генетично, а через культуры традици. В даному випадку можна говорити про соцгальну адаптацгю.
Сощальна адаптацiя - це процес активного пристосування ш-дивща (групи 1ндивщв) до навколишнього середовища шляхом 1зо-ляцл вщ несприятливих дш (за допомогою 1нженерних споруд, побуту, одягу, харчування, навчально! д1яльносп, стлкування, профь лактично! i лшувально! медицини) i шляхом пристосування середовища (консервацл, освоення, перетворення).
Часто сощальну адаптащю розглядають вужче - як пристосування перш за все до умов i характеру пращ (навчання), а також до характеру м1жособових стосунюв, еколопчного i культурного середовища, умов проведення дозвшля, побуту. Вона забезпечуе умови, яю сприяють реатзаци потреб, 1нтерес1в, життевих щлей людини. Сощ-альна адаптащя е пристосуванням 1ндивща до умов жипадяльносп (пасивна адаптаця) та активною щлеспрямованою !х змшою (активна адаптащя).
Вивчення адаптацл - складний процес. Вона може розглядатися стосовно р1зних 1ерарх1чних р1втв як людини, так i навколишнього середовища. Так, людина у взаемозв’язках з навколиштм середови-щем виступае як бюлопчний шдивщ i як сощальна особа. Тому в першому випадку ми говоримо про адаптащю щодо раси, стал й вь ку, а в шшому - стосовно особи, ам’!, колективу, сустльства. До останнього часу в основному вивчалася адаптащя на р1вш бюлопч-них шдивщв, осюльки саме з !х патолопчними станами найчаспше в практичнш д1яльносп стикалася бюлопя, медицина i медична гео-граф1я. Зараз, особливо тсля освоення космосу, Антарктиди, стало зрозумшо, що можливост пристосування до навколишнього середовища груп людей, сустльства невимрно вищ1, тж окремого 1ндивь да.
Навколишне середовище теж не однорщне, воно може бути пред-ставлене природною, техтчною, сощальною складовою, кожна з
79
яких може характеризуватися своею ДерархДчною структурою. Так, при винчены природного середовища частДше розглядаеться вплив окремих компонента - клДмату, геохДмДчних умов, водозабезпечено-стД. При сощальтй - вплив урбашзаци, харчування, при техшчтй -характер забудови, техтлопчних процесДв i т.Дн.
Висновки про адаптащю, як правило, вДдносш. Так, якщо на ЗемлД людина адаптувалася до сили тяжДння, то ми вважаемо цей чинник нейтральним. А в умовах освоення космосу доводиться адаптуватися до змДн сили тяжДння, до умов невагомостД.
АдаптацДя людини до нового для не!' середовища — складний со-щально-бюлопчний процес, в основД якого лежить змДна систем i функцДй оргашзму, а також звично! поведДнки. Це процес двосто-ронтй, при якому людина не тДльки сама пристосовуеться до ново! екологДчно! ситуаци, але i пристосовуе цю ситуацДю до сво!х потреб, створюе систему життезабезпечеиня, до яко! належать: житло, одяг, транспорт, Днфраструктура, харчування i т.Дн. Мехашзм здiйснения адаптаци до кДнця не вивчений, хоча й проблемами займаються вже давно так видатт вчет, як I. П. Павлов, Р. Селье, В. П. Казначеев тощо.
